“Покровськ на сході України є батьківщиною однієї з найулюбленіших у світі колядок Carol of the Bells. Але цього року в місті небагато ознак Різдва. Лише сніговий порошок на безлюдних вулицях і скелетні будівлі – і постійний звук потужних обстрілів. Наступна ціль Росії – Покровськ. Зараз його війська знаходяться менш ніж за три кілометри від центру міста”, – пише кореспондент BBC Jonathan Beale у репортажі із Покровська.
Руйнуються не лише будівлі та будинки. Україна звинувачує Росію в тому, що вона також намагається стерти її культурну ідентичність – включно з асоціаціями з тією відомою колядкою.
Більшість населення Покровська вже втекла. Газопостачання відключено, багато будинків без світла та води. Ті, хто залишився, лише вибігають з укриття, щоб знайти найнеобхідніше. Це життя на пороховій бочці – ніколи не знаєш, коли і де впаде наступний снаряд.
Росія зруйнувала Покровськ, і тепер він знаходиться всього в двох милях від його центру
Місто вже підготувалося до найгіршого. Пам’ятник відомому її композитору Миколі Леонтовичу вже прибрали. Музична школа, яка носила його ім’я, зараз стоїть забита дошками і порожня.
Можливо, Леонтович не дуже відомий на Заході. Але мелодія, яку він написав, відома в усьому світі – з її вокалом, схожим на дзвін. Вважається, що перші партитури твору на основі українського народного співу Леонтович написав, живучи і працюючи в Покровську в 1904-1908 роках.
В Україні він відомий як «Щедрик». Для більшості світу вона стала відомою як Carol of the Bells – після того, як американський композитор Peter Wilhousky написав англійський текст для пісні. Використання мелодії в голлівудському фільмі «Сам удома» допомогло підвищити його популярність.
Але для одного українського військового оркестру «Щедрик» став піснею для опору. Грають навіть в окопах – використовуючи зброю як підручний інструмент.
22-річний Роман використовує гільзу ракетниці, наповнену рисом, щоб енергійно трясти в такт музиці. «Щедрик», за його словами, «гордість нашої країни, це свобода, це в наших душах, від цієї пісні в мене мурашки по шкірі йдуть».
Вони можуть бути музикантами, але їхній командир нагадує мені, що вони перш за все солдати. Усі провели час на передовій. Керівник оркестру та його диригент полковник Богдан Задорожний каже, що пісня піднімає настрій солдатам. «Ці такти та ритми підбадьорюють хлопців на передовій і надихають їх на бій», – каже він.
Полковник Задорожний каже, що «Щедрик» показує, що Україна – цивілізована нація, яка зараз воює, бореться за свою ідентичність…
Покровськ цілком може потрапити в руки росіян. Але його жителі роблять усе можливе, щоб зберегти свою культуру та самобутність.
Директор Покровського історичного музею Ангеліна Рожкова вже врятувала та передала на безпечне місце більшість його цінних речей – зокрема артефакти з життя Леонтовича в Покровську.
Росія, за її словами, не просто хоче захопити територію України: «Вона хоче знищити нашу культуру і все дороге для нас».
Ангеліна каже, що покровчани розуміють, що можуть ніколи не повернутися, «але наші душі і серце цього не сприймають». Тому вони роблять усе можливе, щоб зберегти минуле. Новий девіз: «зберігати та економити означає перемогу».
Важко сказати, що ти перемагаєш, коли твоє місто руйнують. Але її люди, як і музика Леонтовича, виявляють надзвичайну стійкість.
Життя Леонтовича обірвалося в 1921 році, коли його розстріляв радянський агент. Його «Щедрик» став символом боротьби за незалежність України.
Покровський пам’ятник Миколі Леонтовичу (угорі) перенесли до Вінниці Україні у вересні 2024 року.
