З дивовижного на одеських вулицях – реклама на меблевому магазині «Нас єднає матрас». Якось це видалося недоречним, бо, скоріше, російські обстріли, які накривають як Одесу, так і Чорноморськ, і Запоріжжя, однаково нищівно й несправедливо, єднають нас сьогодні. А ще здивувала смілива реклама «бронетаксі»: навіть броньована машина [в чому сумніви беруть] – це не танк.
А ось віяла, капці, сонячні капелюхи у супермаркеті виглядали мило й органічно.
А ще вразили доброта та увага, з якою біля чорноморського супермаркету доглядали песиків. “Їх тут четверо”, – розповіла місцева жителька пані Елла, і у них завжди є їжа та водичка. Елла й сама підтримує життєві сили у декількох чотирилапих біля її будинку. А у різних дворах мені траплялася водичка – мисочки і для птахів, і для котів.
А кицьку Мурку шодня виносить на прогулянку хазяйка Зоя. І кицька поважно споглядає життя на тихій чорноморській вулиці. Іноді – й справді тихій. Іноді – небезпечно загроженій російською зброєю.
На море дивиться пушка. Це не іграшка. І вона тут не одна. Бо нас єднає не матрас, а спільна біда – війна.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
