О гибели 53-летнего Антона Ищенко сообщило Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області:
сумна звістка надійшла з фронту до запорізьких аудиторів – загинув наш працівник Антон Іщенко. Невимовна біль втрати колеги, товариша огорнула кожного…
Того лютневого ранку Антон, як і сотні державних аудиторів, був у відрядженні. Будував плани на вихідні, зустріч з родиною. Та четвергове бомбардування і початок війни зруйнували всі плани. Повернувшись до Запоріжжя, поспішив до військкомату, з перших днів війни – на фронті.
Антону Іщенку було 53 роки, у нього троє дітей, доглядав старого батька, але ні на мить не роздумуючи, твердо вирішив йти у Збройні Сили України.
Він один з найпалкіших патріотів України, людина, яка долю країни і долю своєї родини поставила над усе. У нього було нестримне бажання вигнати ворога з держави, відстояти кожен метр української землі.
Антон не просто мріяв про нашу Перемогу над ворогом, він наближав її. А ще він мріяв, коли повернеться у родину, обійме рідних, близьких, змінить військову форму на цивільну і відкриє двері робочого кабінету, де на нього чекали.
«В той час, коли закінчиться війна
І хлопці змучені повернуться додому,
Впаде на землю мамина сльоза
За тими, хто не вернеться ніколи.»
Ці рядки про нашого колегу – Антона Іщенка, людину – бійця, патріота, відданого сина України. Він став прикладом , взірцем і гордістю не лише для своїх трьох синів, а й для кожного з нас.
Світла пам’ять мужньому бійцю, що загинув, захищаючи нас з вами.
Висловлюємо глибоке співчуття родині Антона Іщенка.
