Ось і два роки минуло від ювілею.
У 2020 році у нашій газеті була надрукована стаття до 100-річчя від дня народження актора та режисера Костянтина Йосиповича Параконьєва, «Ярослава Мудрого» запорізької сцени.
За документами мав день народження 8 вересня 1920 року. “Та ми завжди святкували 21 вересня”, – сказала мені його донька Алла Пароконьєва під час розмови у Запорізькому обласному художньому музеї два роки тому. Алла Костянтинівна – одна з перших співробітниць тодішнього новоствореного закладу, який 29 вересня 1971 року має за день народження.
Тобто, у родині притримувались дати народження батька, вказаної у церковній метричній книзі. Може, це було даниною спогадам про діда?
Йосип Параконьєв був вчителем, як писали в адаптованих під радянські вимоги біографіях. У церковно-приходській школі, про що не можна було писати.
Ніби й недавнє минуле, та й воно вже затуманене часом. Зовнішність та риси характеру актора Костянтина Параконьєва увічнені на його портретах. Я роздивлялась їх на виставці «Портрети та автопортрети» у нашому художньому музеї.
Костянтина Параконьєва в ролі Ярослава Мудрого написав Віктор Герценок. Малював його й Анатолій Скрипка. Є у колекції музею дружній шарж, створений великим жартівником Владленом Дубініним.
Портрет Костянтина Параконьєва роботи художника Петра Вольського представлений у фоє Запорізького обласного театру імени Магара. Подібна робота, менша, є у родині актора. Кожен портрет – один із побачених образів актора.
Між тим, скільки їх було у спілкуванні, у родині, у дружньому колі! На сцені… Адже кожна вистава – неповторна подія, що складається з обставин життя та важливих на той момент думок.
Костантин Параконьєв – Ярослав Мудрий, Тамара Вольська – Інгігерда.
Вистава
“Ярослав Мудрий”
Архівні фотографії, які зберігаються у театрі імені Магара, дають розуміння, наскільки надихаючою була робота Костянтина Параконьєва на сцені.
Вистава “Все залишається людям”
“Золота карета”
“Навіки разом”
“Ролі йому давали драматичного, трагедійного характеру. Зовнішність і темперамент підходили. І він цю трагічність розумів”, – згадує Алла Параконьєва.
“Тіт Андронік”
Інеса АТАМАНЧУК
