Вчорашні обстріли Запоріжжя викликали хвилю стривожених дзвінків від друзів, від Львова до Лондона, від Ліону до Лулеа. Живі ми – та й годі.
Якщо врахувати заборону надавати інформацію на кшталт: де та що? – бо коли, всі знають, зрозуміла, що намагання викурити нас із рідних домівок не полишає агресора.
Друг із околиці міста сумно зауважив, що таки да, опалення взимку може й не бути. Розуміємо – котельня.
Цікаво, як пояснюють таку “денацифікацію” мої далекі родичі, яких я викреслила із списку рідних, та вони існують у сибіру та на забайкаллі?
Аж тут підкажчик з’явився. Каже, що Запоріжжя конче хоче до обіймів “братів”, а нас типу не пускають.
Коли вже вони потонуть у своїй смердючій брехні?
Інеса АТАМАНЧУК
