На День Конституції України Запорізький обласний академічний український музично – драматичний театр ім. В.Г. Магара показав виставу «Думи…» про сучасне за творами Т.Г. Шевченка» (режисер, автор сценарию та сценографіїї Тетяна Лещова).
Вистава – розгорнуте драматичне полотно, присвячене життю і творчості Кобзаря. Режисерка запропонувала оригінальний прийом показу образу Т.Г. Шевченка на сцені. Той образ складається з гри кількох акторів, які відповідно втілюють дитинство, юність, зрілість і старість головного героя.
Зараз втілення шевченкової зрілості і старості у виставі належить одному акторові, заслуженому артисту України Євгену Козьмику.
Напередодні вистави актор розповів багато цікавого про свою роботу у «Думах». І не тільки про неї.
– Євгене, скажіть, будь ласка, чому саме вас обрали на цю роль?
– Мабуть, тому, що в мене є деякий досвід у створенні образу Шевченка. Колись в нас була вистава «Вість благая Кобзаря», і там я вже грав Шевченка. Цей образ мені таки знайомий.
У виставі «Думи…» є малий Тарас – Владислав Кир′ян; юнак – Марк Первухін, зрілий чоловік – я, Шевченка в старості втілював народний артист України Іван Смолій, який, на превеликий жаль, пішов від нас у засвіти. От чому зараз я об′єднано два останні образи.
– Чи відчували особливу відповідальність, погоджуючись грати таку складну роль? Не вагалися?
– Я ніколи не вагаюся, це ж моя професія.
А велику відповідальність я відчував, коли режисер Руслан Проценко запропонував мені роль Шевченка у виставі «Вість благая Кобзаря». Там йшлося про діалоги з нащадками, і ми дотримувалися максимальної схожості. А зараз пішли досить сучасним методом. Це для мене вже було трошки легше, але відповідальність залишилася,бо постійно прагнеш донести шевченкове слово вірно і зрозуміло.
– Чим «від себе» ви наділили Тараса?
– Чесно кажучи, мабуть, не можна так говорити, але в мене від серця і від душі зіграно. Мені цікавий сам Шевченко, як митець і як особистість.
– Яка найголовніша риса у образі приваблює саме вас?
– Важке питання, але я таки спробую відповісти на нього. Ми всі знаємо, що Тарас Григорович завжди вболівав за Україну, він гостро відчував любов і відданість українській землі. Як на мене, це і є найголовніше.
– Ваш улюблений вірш Шевченка? Що саме привертає вас у тому вірші?
– «Не молилася за мене…» із рядками : «А я так мало,небагато благав у Бога,тільки хату…та дві тополі коло неї…».
По-людяному він так зачепив, дуже сильно вразив, не знаю, із чим це пов′язано.
– Який великий твір Кобзаря подобається вам найбільше?
– Поема «Гамалія», я у виставі читаю із неї уривки. («Гамалія» — історична поема Тараса Шевченка про запорозьких козаків, написана 1842 року в Петербурзі, авт.)
– Як складаються ваші відносини із партнерами?
– Я дуже поважаю своїх колег, я закоханий у нашу театральну молодь, особливо, у дівчат (сміється). Наша молодь творча, відповідальна, роботяща, гарно співає, танцює. Все в неї є, що потрібно для нашого театру на сьогоднішній день.
– Що зараз мрієте зіграти?
– Взагалі хотілося б ще пограти,зробити щось красиве,хороше.
– Ваші побажання глядачам?
– Нехай наші улюблені глядачі, всі глядачі нашого міста, частіше приходять до нашого театру. Ми вас любимо, ми чекаємо на вас!
– А із якими рядками Кобзаря ви б звернулися до людей сьогодні?
– «Борітеся – поборете, вам Бог помагає! За вас правда,за вас слава і воля святая».
Галина СОЛОВЙОВА
