Постать видатної майстрині народного мистецтва Марії Примаченко завжди була об’єктом особливої уваги музеологів та дослідників цього художнього напрямку. Перетворення «старшего брата» на звіра-хижака спонукало і широкі кола українців придивитися уважніше до власної культурної спадщини загалом та її яскравої представниці зокрема. І цей попит залюбки узялися задовольняти музеї та інші просвітницькі установи. Протягом крайніх двох років відбулося щонайменше шість довготривалих виставок творів цієї непересічної мисткині.
Сплеск цікавості до наївного мистецтва
Зокрема, в Національному центрі «Український дім» влітку 2023 року демонструвалася виставка «Врятоване», на якій було представлено 14 картин Марії Примаченко, які дивом вціліли після російського ракетного обстрілу Іванківського історико-краєзнавчого музею. Уже поточного року в «Українському домі» два місяці тривала виставка “Марія малює”, де експонувалися 100 невідомих творів художниці з приватної колекції мистецтвознавця, академіка Едуарда Димшица.
Більшість робіт з цієї колекції склали і виставковий проєкт «Дарую Україні!», що демонструвався в липні-серпні 2023 року в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові. На початку ж минулої осені відвідувачі цієї установи могли милуватися проєктом «Заповідаю любов. Марія Примаченко», основу якого склали роботи художниці зі збірки родини Понамарчуків і Благодійного фонду «Творча спадщина родини Марії Примаченко».
А що ж Запоріжжя? Адже наш обласний художній музей є гордим володарем сотні картин Марії Примаченко – найбільшої колекції після столичних музеїв. Одразу скажемо: «запорізька Марія» так само підкорює глядачів. Хоча і не в рідних стінах.
На початку повномасштабного вторгнення наша колекція (як і інші цінні експонати) була евакуйована до Львова. І з жовтня 2023 по квітень 2024 року під назвою «Феномен Марії Примаченко» демонструвалася в експозиційних залах Палацу Потоцьких Львівської національної галереї імені Бориса Возницького. А з жовтня поточного року більшість робіт із запорізької збірки мисткині чарує відвідувачів у Художньому музеї Вітаутаса Касюліса у Вільнюсі (Литва).
Експозиція – концептуальне мистецтво. Коли музеологу є що сказати
Втім, запорізькі музеологи не лишаються осторонь переможної ходи творчості художниці Україною та закордонням. Зокрема, у мистецтвознавчому спілкуванні. Нещодавно за ініціативою директорки художнього музею Інги Янкович відбувся онлайн-семінар «Практика сучасної експозиції та неосяжний Всесвіт Марії Примаченко».
Пані Інга вважає, що сама музейна експозиція є концептуальним мистецтвом, у якому надважливу роль грають думки, що генеруються куратором виставки. Коли музеологу чи музеологині є що сказати, вони будують експозицію не за хронологією творів, а за логікою їхнього внутрішнього змісту і гармонією кольорових плям. У поєднанні з екскурсією відвідини музею стають для глядача справжнім перформансом.
Ось пані Інга і запросила колег поділитися своїми знахідками, як представити твори однієї художниці у різних просторах, і сенсами, які вони хотіли донести до глядачів.
Кураторка виставки «Марія малює» в «Українському домі» Тетяна Волошина розповіла: «В усі часи, всупереч обставинам, Марія малює, тож і ми не маємо опускати руки. У мистецтві Марії Примаченко є зерно того життя, яке попри все прагне проростати і відроджуватися, долаючи спротив реальності. Саме тому слоганом виставки став вислів самої художниці – “Щоб люди жили, як квіти цвіли”.
Будуючи експозицію, мистецтвознавиця ставила питання: «Хто така Марія? Що Марія малює? Як Марія малює? Чому Марія малює?». Відповіді на них були у двох експозиційних залах. В одному був представлений “проблемніший”, драматичний живопис, присвячений Чорнобильській катастрофі. В іншому — світліші за настроєм роботи. За словами пані Тетяни, для багатьох відвідувачів стало відкриттям, що Марія Примаченко не тільки квіти та фантастичних звірів малювала, а й торкалася глибоких тем. У тому числі через свої, часом побутові, часом філософські написи-приказки на роботах. На вході до зал глядачам надавалися ці віддруковані цитати. До їх послуг були також мерчі – листівки, футболки, сумки. Виставку супроводжувала публічна освітня програма, розроблена спеціально для проєкту: лекції, обговорення, майстер-класи. До речі , виставку «Марія малює» за дві місяці відвідали 50 тисяч гостей.
У Національному музеї імені Андрея Шептицького обрали інший підхід. Експозиція об’єднала чотири тематичні розділи. «Життя-буття» присвячено змалюванню життєвого середовища мисткині, праці, побуту, святкових подій в українському селі. Другий розділ торкається вразливої тематики війни та Чорнобильської трагедії, які сьогодні особливо суголосні нашому болю. У третій залі «Поліський сад» відвідувачі насолоджувалися справжнім квітковим розмаїттям у «компанії» з дивовижними птахами. У четвертій розмістився улюблений усіма «Бестіарій» – добрі й кумедні тваринки, чудернацькі та страхітливі чудовиська, іноді іронічні й такі схожі на людей… Особливою родзинкою експозиції стали дитячі книжки, які проілюстровано творами Марії Примаченко. А також оригінальні проєкти ілюстрацій авторки до планованого, проте нереалізованого видання.
«Десертом» до виставки стали «Студії Марії» – майданчик для творчих практик юних відвідувачів. А дорослі гості мали змогу не лише насолодитися роботами художниці, а й поспілкуватися з нею крізь простір і час, переглядаючи документальні фільми за участю мисткині.
Львів та Вільнюс – етапи подорожі запорізької колекції
Головний хранитель Львівської національної галереї імені Возницького Михайло Кобрин розповів на семінарі, що до повномасштабного вторгнення у Палаці Потоцьких розміщувалася постійна експозиція європейського живопису, створеного до XIX століття. Її частина після початку великої війни теж пустилася в мандри, і виникла думка: а чому б у вільних залах не показати запорізьку колекцію робіт Марії Примаченко, що приїхала до Львова?
Та завдання було непростим. Потрібно було ретельно продумати, яким чином серед неокласицистичної ліпнини і позолоти розмістити наївне мистецтво. Але творча думка і досвід львівських музеологів змогли «переконати» простір, що диктував свою естетику, у можливості гармонійного поєднання з «дитячою щирістю» народної художниці.
Так у злагоді й при повсякденній цікавості відвідувачів і жили цілий рік «запорізькі» картини Примаченко у Палаці Потоцьких, доки їх не запросили на гостини до Вільнюса.
Слід зазначити, що від початку масштабних бойових дій Литва співпрацює з багатьма українськими музеями. Литовський національний художній музей разом зі своїми партнерами зібрав підтримку для українських музеїв, безпечно перевіз музейні цінності до Литви, дослідив їх, оцифрував та представив громадськості. Виставка Марії Примаченко – уже десята ініціатива литовців.
На семінарі директорка Художнього музею Вітаутаса Касюліса (структурний підрозділ Литовського національного художнього музею) пані Ілона Мазекєвіч розповіла, що виставка запорізької колекції є першим очним знайомством литовського глядача з творчістю Марії Примаченко. Тому литовські куратори доклали багато зусиль до її організації. Бо треба було детально вивчити біографію майстрині, глибоко пізнати тематику творчості, поринути у її нестандартний образний світ і зробити зрозумілими її написи-приказки для литовців та численних туристів.
Виставка “Дарую тобі сонячне мистецтво” демонструється у будівлі початку ХХ століття, де 100 років тому польські інтелектуали демонстрували твори литовських художників. І тут теж треба було продумати якнайкраще розміщення творів. Тож до команди, крім мистецтвознавців, залучили архітектора, дизайнера, освітлювачів, поетесу і перекладача. В результаті близько 60-ти робіт за шістьма тематичними блоками оформили у білі чи імітовані під деревину паспарту, зробили делікатну підсвітку, аби не псувався тендітний папір, на якому створені роботи, майстерно вписали їх в антураж кількох зал і зробили таблички з перекладами жартівливих приказок литовською та англійською мовами. На відкритті виставки було кілька сотень людей, і зараз туди ходить багато відвідувачів.
У Вільнюсі виставка демонструватиметься до кінця березня 2025 року, а потім має переїхати до Клайпеди.
Радіємо, що про запорізьку колекцію робіт видатної мисткині дізнаються у світі, та з нетерпінням чекаємо її повернення додому. Після Перемоги.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки і з відкритих джерел
ДОВІДКОВО
- Литва – не єдина закордонна країна, де демонструються твори Марії Примаченко. Її роботи представлені на виставці в Moderna Musem Malme (Швеція, місто Малме). Виставка має назву THE FANTASTIC AND HORRIFIC – MARIA PYMACHENKO AND WORKS FROM THE MODERNA MESEUM COLLECTION. Тут її роботи представлені у неймовірному діалозі разом з іншими легендами: Марком Шагалом – поетом фарб та снів, Пабло Пікассо – батьком авангарду ХХ сторіччя, Леною Кронквіст – проникливою дослідницею людських емоцій.
- А в Україні чергова новація в експонуванні творів Марії Примаченко належить Національному музею декоративного мистецтва. Днями тут відкрили нову експозицію, що презентує близько 60 невідомих авторських робіт художниці раннього періоду, і запропонували відвідувачам помилуватися каринами крізь «чарівні окуляри». За допомогою новітніх технологій 72 роботи з двох альбомів мисткині 1940-х років, які раніше були лише виставковими експонатами, тепер стало можливим розглянути в деталях. А ще взаємодіяти з керамічними творами художниці – не тільки торкатись, але і переміщувати їх.
Генеральна директорка музею Людмила Строкова підкреслила, що здійснення цього довгоочікуваного проєкту стало можливим завдяки оцифруванню експонатів, над яким команда співробітників працювала протягом пів року на обладнанні, подарованому музею @ALIPH Foundation за сприяння Французький інститут в Україні / Institut français d’Ukraine. Реалізувати задум допомогли фахівці eMuseum та Imersum, з якими музей співпрацює вже не перший рік.
