Після безсонних ночей, коли годинами сидиш у коридорі, перечікуючи повітряні тривоги, та напружених днів, коли серце болить, не в змозі спокійно сприймати повідомлення про наслідки обстрілів, так хочеться хоч отримати душевну розраду. І це можливо! Зокрема. на “Творчих вихідних” у Запорізькому обласному художньому музеї.
Проєкт для бажаючих поринути особисто в образотворче мистецтво започаткувала минулої осені очільниця музею Інга Янкович. Відтоді ми спробували себе в акварелі, малюванні акриловими фарбами, за зразками і з натури. А перед Великоднем пані Інга дала святкові майстер-класи – зі створення витинанок та писанкарства.
Ніколи не думала, що з простого паперу можна створити стільки образів – пташок, квітів, не кажучи вже про орнаментовані ножицями яйця. Хоча одразу відверто скажу, що я зупинилася на найпростішому).
А створення писанки… Миючи вдома сире біле яйце (пані Інга просила не нехтувати цією підготовкою), посміхалася: ну яка з мене писанкарка? Кілька разів прочитала опис процесу, та так і не втямила, що й до чого.
Виявилося, що це просто якась магія навпіл з медитацією.
- Зігріти в долоні яйце…
- Розжарити на вогнику свічки писачок…
- Занурити його в розплавлений парафін…
- Повести писачок вгору, до наміченої точки…
- Потім ще і ще: розжарювання – занурення – малювання…
Тоді недовга перерва на читання “Отче наш” (саме стільки часу потрібно, аби фарба “вхопилася” довкола першого парафінового узору), і процес повторюється …
Ці, на перший погляд, монотонні рухи напрочуд заспокоюють. Увага концентрується на долоні, з якої яйце мріє вистрибнути за першої нагоди, та на пальцях, які за кілька хвилин починають тремтіти, і лінія замість прямої чогось виходить кривенька. Та якимось паралельним чином починає працювати уява: де має бути квітка, де трикутник, і якого кольору наприкінці має бути стебельце?
А тоді ще треба майже готову писанку прилаштувати до свічки так, аби вогник лише плавив парафін, а не лишав плям кіптяви на вивільнених білих, жовтих, помаранчевих лініях.
У результаті: хай недосконала, та створена власноруч писанка; зачарування, як з одного зразка може вийти 15 різних оригінальних витворів; відновлення нервової системи.
Дякую пані Інзі та співробітницям музею, які завжди радо нас зустрічають (а потім ще й миють пензлики та збирають мокрі серветки). Дякую ЗСУ за захист! Дякую колежанкам, з якими ділимо цілющу силу мистецтва!
Долучайтеся!
Про кожні наступні “Творчі вихідні” Запорізький художній музей повідомляє на своїй сторінці у Facebook.
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
