Напередодні Дня вишиванки (цього року відзначається 16 травня) у приміщенні театру «Performance» в Запоріжжі відбувся музично-театральний захід «Вишивана моя Україна: обереги вірності і любові». Учасники заходу, який організував Центр солідарності журналістів, мали можливість поспілкуватися з запорізькими майстринями декоративно-прикладного мистецтва та ознайомитися з їхньою творчістю.– Вишивання – одне з найдавніших українських ремесел, яке пов’язане з усією нашою історією, долею,
– наголосила співкоординаторка запорізького ЦЖС Валентина Манжура. – Славетну нашу вишиванку вважають оберегом, порівнюють с піснею, вишитою на полотні. Україна багата на обереги. Це наші продавні символи-захисники, знаки. І втілюються вони у різних речах – вишитих рушниках та сорочках, писанках, ляльках-мотанках тощо.
Так, на весь світ відомі обереги знаної запорізької майстрині Наталії Бабенко – голови ГО «Запорізький Колорит», очільниці гуманітарного комітету Громадської ради при виконкомі міськради, президентки Всеукраїнського Фестивалю домашньої консервації, авторки новітніх писанкових технік «зернова писанка» та «малювання нитками». Частину своїх робіт майстриня, яка була присутня на заході до Дня вишиванки, презентувала особисто.
– Для мене створення писанок починалось ще на початку 90-х минулого століття саме із зерна, як головного матеріалу декору, – розповіла Наталя Бабенко. – Та лише 2004 року мої роботи зовсім випадково попали до Коломиї, де тоді відкривався музей писанки. Це була перша така знакова для мене виставка, де були представлені мої роботи у техніці зернової писанки. Після цього я отримала дуже багато гарних відгуків. І це надало сил, упевненості та натхнення продовжувати творити.
Згодом майстриню запрошували на інші виставки та зустрічі. Зокрема і на зустрічі з першими особами держави та міжнародними делегаціями. Неодноразово приймала участь у з’їздах писанкарів, фестивалях «Великодня писанка». Це давало можливість знайомства з найкращими майстрами українського декоративно-прикладного мистецтва.
За словами Наталії Бабенко, вона завжди прагне нового. Ось так, завдяки експериментам, з’явилася нова техніка створення писанок – малювання нитками.
– Це було у під час локдауну у зв’язку з пандемією коронавірусу, – згадує майстриня. – Тоді ніякі фестивалі чи зустрічі не проводилися. Майже цілодобово доводилося сидіти вдома. Почала експериментувати з нитками, і в результаті з’явилася нова техніка, аналогів якої ще не було.
На цей час у доробку Наталі вже багато писанок, зроблених у техніці малювання нитками – справжніх витворів мистецтва. Писанки створені за народними мотивами, з використанням традиційних українських та християнських символів – риби, дерева життя, тризуба тощо.
З початком повномасштабної війни додалися нові теми, пов’язані з нашими військовими, боротьбою за незалежність та майбутньою перемогою. Також з’явилися писанки на честь творчості знаної української художниці Марії Примаченко. Це сталося після того, як у селищі Іванків Київської області ворогом був знищений історико-краєзнавчий музей, де зберігалося близько двох з половиною десятків робіт всесвітньо відомої художниці.
Запорізька волонтерка Віра Лобач також презентувала невелику частину своїх вишиваних картин та писанок.
– Цю картину з квітучими маками я почала вишивати напередодні повномасштабного вторгнення. – каже майстриня. – Думала, що ось закінчу роботу, і війна закінчиться. Але , на жаль, не справдилося. Щоб підняти собі дух, пішла на курси української мові – до цього переважно розмовляла російською, а також пройшла майстер-клас вишиваної писанки. Наразі зроблила вже багато писанок у рамках різних пороєктів.
Журналістка з тимчасово окупованого Енергодару Алла Шамрай розповіла про свої картини у техніці вишивання стрічками, а також про авторські ляльки-мотанки.
– Усі ляльки я роблю персонально для конкретної людини, з думкою про майбутнього господаря мотанки. Закладаю в неї найкращі побажання, – каже майстриня. І до речі, вже її онука, студентка одного з Запорізьких вишів, теж доєдналася до виготовлення ляльок-мотанок.
У ході заходу були також представлені роботи запорізької журналістки Світлани Костюк, яка теж захоплюється народною творчістю. Створює обереги з текстилю, значки, мальовничі писанки із традиційними українськими орнаментами або у вигляді різних кумедних тваринок. Бо українці завжди цінували і цінують гарний жарт.
Наприкінці заходу майстрині подарували журналістам, які працюють максимально близько до фронту, свої обереги – «колоски», браслети та значки.
– Те, що ви робити, вкрай важливо, – сказав журналіст із тимчасово окупованого Маріуполя В’ячеслав Твердохліб. – Це береже наші традиції, історію, яку ворог намагається винищити. Але обов’язково зазнає поразки. У всіх сенсах…
Світлана ШКАРУПА,
фото авторки та Сергія Біжка
