Поступова підготовка до впровадження в Україні профільної школи [має розпочати роботу з 2027 року] вже зараз викликає багато нарікань. Мають рацію батьки, які стикнулися з тим, що реорганізація нинішньої освітньої системи ведеться у дещо волюнтаристський спосіб [це тема окремої розмови]. Але доволі часто доводиться чути думки іншого кшталту. Мовляв, діточкам [йдеться про 14-15-річних підлітків] психологічно важко буде прилаштовуватися до нового колективу. Що їм, бідахам, потрібно буде їздити транспортом до ліцею, або [який «жах»!] жити десь у гуртожитку.
Киньте у мене камінь, але такі міркування віддзеркалюють швидше потреби у зручності батьків, які не можуть або не хочуть виховувати у дітей відповідальність та самостійність, а на додаток ще й лишають власних нащадків права вибору.
Проте, на щастя, є й протилежні приклади.
Німецький “зелений шок”
З Вєронікою Лєбєдєвою та її 14-річним сином Нікітою Нікуліним ми познайомилися на екопікніку на Хортиці, який організувала ГО «Екосенс». Дізнавшися, що Нікіта брав участь у кількох екологічних онлайн-таборах, які організовував Гете-Інститут, а також у якості вчителя провів для ровесників урок на тему кліматичних змін, «МИГ» вирішив поспілкуватися з Нікітою детальніше.
У перший клас хлопець пішов до запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 20 екологічного профілю. На той момент це не було свідомим вибором, просто сім’я мешкала поруч.
Коли Нікіта закінчив третій клас, батьки поїхали на рік працювати до Німеччини, і саме там з хлопцем стався, якщо можна так висловитися, екологічний шок.
“Мене вразило, як чисто там у парках, як багато зелених насаджень, як люди дбають про природу, – розповідає Нікіта. – Вони свідомо обирають пляшки багаторазового користування, а папірці від цукерок чи морозива обов’язково несуть до смітника, а не кидають при дорозі”.
Свідомий вибір місця навчання – у п’ятому класі
По поверненні до Запоріжжя, хлопець ще рік вчився у тій самій ЗОШ № 20, значно більше приділяючи уваги предметам екологічного профілю. Проте він хотів ще й глибоко вивчати німецьку мову.
У той самий час хлопець став активним відвідувачем й учасником святкових акцій у бібліотеці на проспекті Маяковського,7. Якраз навпроти розташована запорізька гімназія № 71, яка спочатку зацікавила Нікіту новим спортивним майданчиком. А потім він самостійно з’ясував, що у гімназії другою мовою поглибленого вивчення є німецька. І зробив свідомий вибір, перейшовши туди до шостого класу.
А за півтора року почався карантин…
Величезний світ онлайну
“Під час дистанційного навчання я відкрив для себе величезний світ онлайну, – розповідає Нікіта Нікулін. – Мама спрямувала мою увагу на екологічні проєкти від Всесвітнього культурного центру ФРН Goethe-Institut [Гете-Інститут]. Завдяки ним протягом минулого року я взяв участь у чотирьох двотижневих онлайн-таборах на різноманітні екологічні теми.
Звичайно, на них був відбір. Треба було зареєструватися, заповнити анкету, написати мотиваційного листа. Кожного дня з ранку три години ми займалися онлайн з українськими викладачами німецької, а після перерви на обід спілкувалися з німецькими експертами. Це дуже допомогло поліпшити знання, відчути сильні емоції, знайти нових друзів.
По закінченні таборів ми отримували сертифікати. Вони є свідченням, що ти не простак, а розумієшся на тематиці, є активним і націленим на участь в інших проєктах”.
Чи легко стати викладачем в 13 років?
Одним із таких наступних проєктів, які зацікавили Нікіту Нікуліна, став «Найбільший урок у світі з екології та кліматичних змін «Планета – мій дім» від UNISEF.
Він відбувся навесні цього року. На момент реєстрації, до якої допускалися підлітки старші за 16 років, Нікіта мав лише 13-ть. Але, мабуть, його мотиваційний лист переконав організаторів, що він зможе спробувати себе у ролі викладача. Який розповість учням про екологічні проблеми [зокрема, про катастрофічний стан тваринного і рослинного світу, танення льодовиків через глобальне потепління тощо], і надихне їх своїми щоденними вчинками, які допомагають протидіяти зміні клімату.
Так співпало, що за жеребкуванням Нікіті випало провести урок у восьмих класах власної гімназії.
“Спочатку трошки розгубився, – посміхається Нікіта, – але потім відкинув сумніви, – і ровесники мене сприйняли у ролі викладача.
Загалом із цього проекту я виніс методики, як цікаво доносити важливу інформацію, створювати і виконувати інтерактивні завдання, набув досвіду роботи з колегами у команді і з дітьми”.
На поселенні в «Артеку»
А влітку Нікіта Нікулін виграв грант від програми House of Europe «Назустріч Європі! Екологія та сталий розвиток»: табір для підлітків 14-16 років».
Аби отримати можливість провести два тижні в Міжнародному дитячому центрі «Артек», потрібно було написати есе чи зняти відеоролик, чому ти такий екологічний.
“Я виконав обидва завдання, бо вмію монтувати. Прилаштував смартфона на підставку, записав себе і змонтував на комп’ютері. Окремо написав есе про своє екологічне “его” [посміхається] і надіслав те й інше до конкурсної комісії”.
Два липневі тижні у Пущі-Водиці під Києвом були наповнені екскурсіями, зустрічами з цікавими особистостями, серед яких були посол Франції в Україні та президент House of Europe, а головне, – європейська молодь будувала екопоселення.
Підлітки вели здоровий спосіб життя, піклувалися один про одного та природу, мінімізували відходи й споживання енергії, сортували сміття.
Екодія – кожного дня
Усім цим Нікіта займався не лише під час перебування у таборі – це його повсякденні справи. “Я збираю сміття у різні ємності, економлю воду й електроенергію. Намагаюся економити й продукти, хоча попоїсти хочеться завжди, – посміхається Нікіта. – Разом з мамою, бабусею та кількома сусідами ми організовуємо час від часу спільні акції з озеленення подвір’я. На Хортиці буваємо майже кожного тижня, – до речі, там останнім часом стало значно чистіше”.
Навіть влітку Нікіта постійно зайнятий чимось корисним. “Хочеться інколи влягтися і не вставати цілий місяць. Але рідні кажуть: до осені усе забудеш. І вони праві. Тому я навіть вдячний їм за деякий «диктат».
У Нікіти вистачає часу і на спорт. Четвертий рік хлопець ходить на фігурне катання, а нещодавно почав займатися кросфітом [програма вправ на силу та витривалість, до складу якої входять переважно добірки аеробних вправ, зарядки та важкої атлетики]. “Після карантину став трошки в’ялуватий, а хочеться мати спортивне тіло”.
З 1 вересня Нікіта Нікулін навчатиметься у 9-му класі запорізької гімназії № 71. І мріє в наступному році виграти конкурс і стати учасником програми обміну для старшокласників FLEX (Future Leaders EXchange). Вона дозволяє провести академічний рік в американській школі, жити в американській сім’ї та брати активну участь у соціальному житті суспільства.
Бажаємо Нікіті Нікуліну здійснення усіх його мрій. Бо своє майбутнє він пов’язує з екологією, а профільна школа, у якій учень може обирати спеціалізацію, а не напихати голову непотрібними поверхневими знаннями з кількох десятків предметів, в Україні поки що тільки формується.
Ганна ЧУПРИНА, фото автора і надані Нікітою НІКУЛІНИМ
