Цього дня у Львові помер Іван Франко (1856-1916), український письменник, учений-енциклопедист, мислитель, громадський діяч. Сучасники називали Франка велетом думки і титаном праці.
Він залишив по собі колосальну художню і наукову спадщину, яка становить близько 50 тисяч творів. 50-томне академічне видання творів, здійснене у 1976-1986 роках, є далеко не повним його доробком, який «тягне» на стотомник (приміром, Леся Українка «уміщується» в п’ятитомник).
За сорок років творчої діяльності Іван Франко видав одинадцять поетичних збірок, понад сто оповідань, дев’ять повістей, понад десять драматичних творів.
Плідною була і публіцистична діяльність Івана Франка – понад дві тисячі публікацій.
Він є автором численних перекладів творів світової літератури (з французької, німецької, англійської, російської, польської, чеської, сербської, хорватської, старогрецької, латинської, арабської, давньоєврейської, ассіро-вавилонської, індійської та інших мов). Іноді він навіть жалкував, що не став орієнталістом.
В молодості Іван Франко зазнав впливу соціалістичних ідей, з захопленням читав Маркса, Енгельса, але наприкінці життя розчарувався в соціалізмі, назвавши соціалістичну державу тюрмою – «…всевладність комуністичної держави… означала би тріумф нової бюрократії над суспільністю, над усім її матеріальним і духовним щастям».
На початку творчого шляху він також оспівував «братерство велике, всесвітнє», але згодом, усвідомивши підневільне становище України, розірваної між царською Росією й Австро-Угорщиною, написав запальні рядки: «Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить».
Усе це дало підстави за радянських часів немилосердно фальсифікувати творчу спадщину Івана Франка (щоправда, те саме робилося з усіма класиками). Останні роки Каменяра були затьмарені важкою фізичною хворобою, розладами психіки.
За спогадом сучасника, він нагадував «орла з поламаними крилами» і було нестерпно боляче дивитися на ті людські муки. Але навіть і в ті часи трагічного «епілогу» життя Франка, від нього віяло геніальністю, непереможною величністю духу.
Якось, вже в останній період життя Франка, студентська молодь влаштувала на його честь вечірку, яка перетворилася на справжній апофеоз ювіляра. В кінці вечора, після того, як Франко читав власні вірші, його засипали пишними трояндами.
Письменник Михайло Могилянський згадує: «І коли він стояв під дощем квіток, які кидали йому з усіх боків, стояв, притискаючи скаліченими руками до грудей одну троянду, яку хтось подав йому, видимо зворушений сказав мені: «Ото непрактична молодь! Що б було віддати ці гроші на рідну школу…»
В цих простих, так просто сказаних словах відбилася уся велика душа письменника, який увесь свій життєвий шлях пройшов без пози і котурн, який з таким правом сказав про себе: «Я син народу… Я є мужик, – пролог, не епілог…»
Події дня:
Цього дня 1937 року у США в місті Сан-Франциско відбулось урочисте відкриття шестирядного автомобільного моста над протокою Золоті Ворота.
Міст з’єднує південну частину каліфорнійського округу Марін і місто Сан-Франциско, розташований на півночі однойменного півострова.
Золоті Ворота – це висячий міст, його проїжджа частина підвішена за допомогою сталевих кабелів і канатів.
Довжина моста дорівнює 1970 метрів, довжина основного прольоту – 1280 метрів, висота опор – 230 метрів, а відстань від води до проїжджої частини дорівнює 67 метрам.
Його будівництво тривало з 1933 по 1937 рік. На момент відкриття він став найбільшим висячим мостом в світі і залишався таким аж до 1964 року.
Нині міст Золоті ворота є частиною федерального шосе. Щодоби по ньому проїжджає в середньому сто тисяч автомобілів. Кількість смуг руху в одну або іншу сторону міняється залежно від завантаженості і часу доби.
Крім того, Золоті Ворота – один із найбільш упізнаваних мостів у світі та візитівка Сан-Франциско.
Дати дня:
242 роки від дня народження Томаса Мура (1779–1852), англійського поета ірландського походження.
Цього поета знають навіть ті, хто його ніколи не читав, більше того – не чув його імені.
Хоча вони й не підозрюють про своє знання. Річ у тім, що його вірш «Вечірній дзвін» зажив слави, завдяки російському поету Івану Козлову. Останній був ровесником Мура, вони народились у 1779 році. Доля Мура склалася досить трагічно. Сліпий і розбитий паралічем, він присвятив своє життя поезії, коли йому було вже за сорок. І домігся визнання своїх славнозвісних сучасників.
Козлов переклав ще один вірш Мура «Безсоння», але саме «Вечірній дзвін» став мовби візитною карткою двох поетів у слов’янському світі. Покладений на музику композитором Аляб’євим (а також Гречаниновим, Монюшком та багатьма іншими композиторами), він започаткував своє друге життя вже як романс, популярність якого не зменшилась і сьогодні.
Перу Томаса Мура належать численні вірші й поеми, роман «Епікуреєць», сатиричні твори, праця «Історія Ірландії», він видав листи й щоденники Байрона (щоправда, повівся з ними досить свавільно).
Найбільша слава (принаймні в Ірландії) випала на долю його патріотичних за духом «Ірландських мелодій», частина з яких стала народними піснями. До творчості ірландського поета звертались Іван Франко, Павло Грабовський.
144 роки від дня народження Максиміліана Волошина (справж. прізв. – Кирієнко-Волошин; 1877-1932), поета, письменника, перекладача, художника українського походження. Народився в Києві.
Навчався на юридичному факультеті Московського університету, але був виключений за участь у студентських заворушеннях і засланий до Ташкенту.
З 1901 року жив за кордоном (Берлін, Париж), мандрував пішки Європою.
Був у Єгипті. З 1917 року і до самої смерті (1932) – безвиїзно жив у Криму.
У 1903-1913 роках в Коктебелі за власними задумами та кресленнями він створив незвичайний Будинок, який незабаром став відомий як центр високої культури і духовності.
У різний час у Будинку поета працювали і відпочивали відомі діячі культури та науки – Марина Цветаева, Микола Гумільов, Олексі Толстой, Осип Мандельштам, Ілля Еренбург, Михайло Булгаков, Олександр Грін та багато інших відомих постатей початку ХХ століття.
ukrinform.ua/rubric-society/3253606-28-travna-pamatni-dati.html
