Витончені, ажурні творіння київського скульптора Володимира Балибердіна нагадують водночас розкинуті крила птахів, гребені здійнятих бурею хвиль, видовжені шиї прадавніх ящурів. Зблизька здається, що роздивляєшся вишукане мереживо чи тремтячі малюнки піни, що залишає вода понад берегом… А дивишся крізь отвори – і наче зір гострішає і повітря свіжішає… Ці чудові роботи запоріжці можуть побачити на майданчику ГО «Платформа спільних дій», яка приймає учасників «Мистецького Форуму».
Різьбяр, ювелір, скульптор Володимир Балибердін винайшов техніку творчої обробки металу за допомогою свердла та зварювального апарату нещодавно. “Мені подобається робити те, що до мене ніхто ще не робив, – посміхається пан Володимир. – Впіймати нетривалість моменту й відобразити у не дуже тривкому матеріалі”.
До окупації Криму Володимир Балибердін з дружиною Галиною Дюговською був одним з організаторів українсько-польського пленеру в Коктебелі. Естети, що зі всього світу з’їхалися до цього курортного міста на фестиваль Волошина, були вражені мінливими витворами з духмяного сіна, заквітчаними ковилом…
Пан Володимир вважає, що художники є передавачами вібрацій, які змінюються дуже швидко. Тому в сучасному місті скульптури можуть не створюватися на віки, а віддзеркалювати його серце, що б’ється тут і зараз. В матеріалах, які найбільш місту притаманні. На жаль, дуже важко переконати в цьому чиновників, які «забронзовіли» в монументальності А шкода…
На думку скульптора, бірюзові твори з «мережаного» металу, збільшені у кілька разів, дуже пасували б, наприклад, запорізькій набережній. Бо в них – і Дніпро, і кручі… Ну, а металу в нашому місті вистачає. До того ж, для створення скульптури може підійти і бракований лист…
То чому не помріяти, що міська влада прислухається до думки митця?!
Ганна Чуприна, фото автора
