Тетяна Тіпакова розвивала туристичний бізнес у курортному Бердянську. Після окупації міста увійшла в число організаторів проукраїнських мітингів. Через свою позицію зазнала переслідувань, її викрали, катували, змушуючи записати покаянне відео. Отримавши своє, відпустили. Свою історію Тетяна розповіла докуменаторам Об’єднання родичів політв’язнів Кремля.
Після окупації Бердянська Тетяна щодня організовувала мітинги. Кількість їхніх учасників щоразу зростала і в березні досягла п’яти тисяч. На них декламували вірші, співали гімн України та ходили із розгорнутим синьо-жовтим прапором. Активісти намагалися відтіснити окупантів з центру міста. Кадри маршів свободи облетіли весь світ, а супротив Бердянська став прикладом для інших окупованих населених пунктів.
20 березня після мітингу Тетяну захопили: російські військовослужбовці натягнули їй на голову мішок та відвезли до 77-ї колонії. Там утримували, допитували та били по обличчю, голові, руках та колінах.
«Коли мене затримали, я зрозуміла, що росіяни знали багато особистої інформації, яку могли їм передати тільки найближчі люди. Розмовляли зі мною, як з покидьком, кричали. Казали, що не існує ніякої української нації, що ми – погані руські», – пояснила Тетяна.
Щоб припинилися мітинги, Тетяну били. Окупанти хотіли, щоб вона записала відео, у якому сказала б, що супротив – марний, а росія прийшла з добром. Також катували струмом та протигазом – одягали та перекривали повітря. Струм відчувався так, наче голова підірвалась і полетіла, а потім стала назад, але ти не відчуваєш її та непритомнієш, але тебе ніхто не підіймає. «Я вже не витримувала і зрозуміла, що на волі буду більш корисна, ніж згнию там. Я все ж записала відео і 21 березня мене відпустили. Цей ролик росіяни випустили майже одразу, бо їм дуже потрібно було, щоб люди не виходили на мітинги», – додала Тетяна.
Потім окупанти оголосили, що ролик треба переписати: на першому Тетяна не посміхалась. Тетяну утримували ще три дні, під час яких, було теж саме, що й при першому затриманні: катування, побиття. Зрештою зайшов військовий і каже: «Виходи, зараз перезапишемо відео і відвеземо додому».
Коли Тетяну привезли додому, вона разом з донькою почали швидко збиратися і на ранок, відразу після комендантської години, рушили з Бердянська. А наступного дня були у Запоріжжі.
*
Фото: Об’єднання родичів політв’язнів Кремля
