Запорізьку мисткиню Інну Алещенко-Березняк можна побачити чи не на кожному культурному заході у місті. Кількість напрямків, за якими працює пані Інна, справляє враження. Це й живопис, і графіка (акварель – одна з найулюбленіших технік), ліплення, чеканка, різьба, інкрустації, розписи… А ще вона веде викладацьку та волонтерську роботу, проводить майстер-класи в художньому музеї, є членкинею творчих спільнот, обожнює українську пісню – просвітництво та любов до мистецтва давно стали сенсом її життя.
21 березня Інна Алещенко-Березняк відзначила ювілей. І першу персональну виставку художниці прийняв у себе Запорізький обласний художній музей.
Назвою стала «Пам’ять у кольорі». Пропонувалася й така: «Голос і пензель – мої два крила», – розповідає кураторка виставки Ольга Дворна.
І ось чому…
Художниця Інна Алещенко-Березняк народилась в Запоріжжі в 1966 році. З дитинства мріяла малювати, хоча батьки сподівалися на музичне майбутнє доньки.
Та з 1986 року – що теж ювілей, омріяне хобі стало роботою. Художню освіту вона отримала в Московському університеті мистецтв на образотворчому відділенні, за фахом станковий живопис (1989-1994). І першою стала робота художником-оформлювачем.
Пані Інна почала малювати те, що відчувала, а не те, що бачила. А ще співала в дівочому джазовому квартеті (було таке, за часи життя у Башкирії).
Цей період творчості – до 1996 року – майже не зберігся у роботах, бо картини були втрачені при переїзді до Запоріжжя.
Три роботі, присутні на виставці, – «Недосяжна планета» (1985), «Розпач» (1989), «Розрив» (1993).
У 1996 році (і знов – ювілей!) вона повернулась разом з родиною до Запоріжжя.
Наразі працює дизайнеркою векторних орнаментів, вітражів і пише багато картин.
Твори Інни Алещенко-Березняк різножанрові, як і її захоплення. Це пейзажі, натюрморти, портрети, а також сюжетні живописні полотна, вітражі. Вони як розповіді та роздуми художниці – у кольорі, лінії, ритмі, настрої. У роботах пані Інна, як митець, досліджує взаємодію кольору, форми та світла. Часто це відбиток художнього сприйняття подорожей – як реальних, так і уявних…
Непросто було відібрати з цього розмаїття роботи для виставки. В експозиції «Пам’ять у кольорі» представлено біля 90 робіт художниці.
Як членкиня міського творчого об’єднання «Колорит», пані Інна активно приймає участь у його виставкової діяльності. Інна Алещенко-Березняк – учасниця мистецьких пленерів, які проводить Запорізький художній музей.
Це чудові спогади та збережений у роботах сплеск позитивних емоції. Особливий щем викликають роботи з відносно мирного життя. Це було надихаюче коло спілкування з митцями зо всієї України, збережені завдяки пленерам зв’язки. І – подорожі, внутрішні та реальні.
Пленерні роботи представлені на виставці. Це милі серцю міські пейзажі, архітектурні пам’ятки і Хортиця, які постають на полотнах: «Білі колони» (2023), «Весна в місті» (2021), «Запоріжжя. Свято-Покровський собор» (2019), «Плавні» (2020), «Веселка над Хортицею» (2025) та інші.
“Вражають яскраві кольори в квіткових композиціях «Сонячні квіти» (2023), «Червоно-блакітне» (2021). Декоративно написані «Весна» (2023), «Дикі ягоди» (2018), «Молодь» (2019).
Спогади від подорожей Карпатами, Кримом, до Львова, Лондона та інших місць перенесені художницею на полотна: «Львівські спогади. Вид з вікна» (2021), «Лондон» (2019), «Спогади про Крим» (2018), «Скали» (2019), а також «Каспійське море. Біля форту ім.Т.Г.Шевченка» (2018) – ця місцина нагадує про нашого Кобзаря.
Сприймаючи цю війну, одностайно, як найжахливішу подію, художники по-різному її відчувають та відтворюють. Інна Алещенко-Березняк емоційно показує стан рідного міста Запоріжжя, як це: «Вартові» (2024), «Хочу сонця» (2025), «З любов’ю до життя» (2023), «Світанок» (2025), вже добре знайома «Воля до життя» (2023), що була написана до мистецького пленеру «Незламна кульбаба»”, – представила експозицію майстрині Ольга Дворна на відкритті 11 квітня.
Безумовним покликом долі стала для художниці зустріч із колоритними учасниками ансамблю «Оксамит». Це сталося під час малювання портретів в студії малюнка Запорізької організації Національної спілки художників України. Так з’явилися роботи «Козак» (2021), «Музики» (2023), «Чарочка» (2021), «Солоденькі» (2022) та інші.
Ці роботи виділені в єдиний простір на виставці. Бо наразі Інна Алещенко-Березняк співає у цьому відомому далеко за межами нашого міста ансамблі народної пісні та побутового танцю «Оксамит».
Учасники ансамблю щиро вітали пані Інну, як особисто та й онлай, радіючи успіху своєї колежанки. Ансамбль, який зберігає та популяризує українську культуру та традиції народного костюму, побутового танцю, українських народних пісень в автентичній давній манері, став поверненням пані Інни до музики.
Оксамитівці на своїх виступах збирають волонтерські гроші на допомогу ЗСУ, – і це дає всім учасникам, і пані Інні відчуття долученості до найважливішої справи – збереження нашої держави.
“Голос і пензель – мої два крила. Іноді вони зливаються: я малюю те, що співаю, і співаю те, що малюю. І вже не знаю, де закінчується картина, а де починається пісня”, – зізнається пані Інна.
Виставка «Пам’ять у кольорі» Інни Алещенко-Березняк працюватиме до 10 травня 2026 року.
Музей працює з середи по неділю включно з 10.00 до 16.30, понеділок, вівторок – вихідні.
Кураторка виставки Ольга Дворна та Інна Алещенко-Березняк запропонують бажаючим долучитися до екскурсій та творчих заходів.
Підготувала Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
