Малі річки несуть свою воду і бруд до головної артерії питного водопостачання України – річки Дніпра. Тож піклуватися про них – це означає дбати про безпеку водопостачання, і адаптацію міста до зміни клімату, і про збереження біорізноманіття.
На запрошення Департаменту культури і туризму Запорізької міської ради, голова ГО «Екосенс» Тетяна Жавжарова провела лекцію про роль річкових екосистем у місті та важливість їх відновлення для учасників толоки з прибирання берегів річки Верхня Хортиця біля історико-культурного комплексу «Запорізький 700-річний дуб».
Річка Верхня Хортиця, яка огинає територію історико-культурного комплексу з півдня та сходу, є однією з найбільш знакових малих річок правобережного Запоріжжя, оскільки вона протікає через історичний центр колишніх менонітських колоній. Саме близькість до повноводної колись річки та балки була однією з причин, чому запорізькі дуби могли виростати до таких велетенських розмірів і жити до 700 років. Сьогоднішнє обміління річки є одним із факторів, що прискорило старіння пам’ятки природи.
Зараз Верхня Хортиця в цьому районі виглядає як невеликий струмок, завалений сміттям, подекуди замулений та зарослий очеретом.
Це пов’язано зі зниженням рівня ґрунтових вод та замуленням джерел, що її живлять. В першу чергу, замулення річок відбувається через розорювання берегоохоронних смуг. Городи підступають до самої річки, тоді як берегоохоронна зона, згідно Закону, мала би становити 25 метрів. Впливаює і те, що русло річки сильно змінене, проходить через численні труби під дорогами та залізничним насипом, що порушує природну аерацію та самоочищення води.
«Стан Верхньої Хортиці можна назвати критичним, і вона є класичним прикладом деградації малої річки в умовах щільної забудови. Балка, якою тече річка, на жаль, використовується місцевими жителями як місце для скидання твердих побутових відходів, які створюють «сміттєві острови», які знижують швидкість течії та призводять до забруднення річки мікропластиком, нафтопродуктами, пестицидами, органікою з городів, – відзначає Тетяна Жавжарова.– Річка втрачає свою ідентичність, перетворюючись на «канаву» для стічних вод».
Як пояснила експертка у вступній лекції, весняне прибирання річки має зосередитися на очищенні заторів, де накопичуються пляшки та пакети. Якщо їх не прибрати в березні-квітні, вони створять підпір воді, що призводитиме до зниження течії та замулення русла.
Волонтери юнацього патріотичного руху “Байда”, місцеві мешканці, представники Департаменту культури якраз так і робили: дбайливо прибирали русло річки Верхня Хортиця від покладів побутового сміття.
Наразі одною-двома толоками проблему відновлення річок Хортиці не вирішити, підкреслює голова «Екосенс».
“Зараз стан водойми критичний, – зазначає вона. – Замулення та занедбаність річки Верхня Хортиця потребують не лише волонтерських зусиль, а й фахового підходу. Щоб локальна ініціатива переросла у реальне відновлення, необхідно рухатися за чітким алгоритмом”.
Зі слов експертки, алгоритм наступний: перш за все жорсткий контроль за стихійними звалищами і стоками.
Толоки втрачають сенс, якщо джерела забруднення залишаються активними. Необхідна роз’яснювальна робота з населенням, інспекції.
Також потрібне технічне розчищення русла. Волонтери прибрали береги, але річці потрібно повернути здатність до самоочищення, звільнивши течію від донних відкладень.
Наступний крок- Проєкт ревіталізації, біомеліорації. Мала річка має стати частиною міської інфраструктури як повноцінна рекреаційна зона, а не просто технічний канал.
Толока показала запит мешканців на якісне довкілля і чисту річку. Тепер цей імпульс має трансформуватися у системну міську програму за участі експертів та влади. Реалізація такого проєкту потребує консолідації зусиль міської влади, профільних експертів та мешканців. Важливо розуміти: відновлення малих річок – це інвестиція у стійкість екосистеми всього міста.
Джерело: ГО “Екосенс”
