Безсумнівно, світового рівня концерт отримали 15 січня гості та друзі Запорізької дитячої музичної школи №3.
Виступ кларнетиста Микити Новікова – це вже місток до Європи, бо учасник та лауреат численних національних та міжнародних конкурсів навчається й у Львові. І там вже має повагу до своєї виконавчої майстерності та творчості.
«Голос мого кларнета» – таку назву мала програма. І юний музикант розпочав її з твору «Ніжність», написаного декілька років тому та присвяченого мамі.
Занурений у музику з народження, Микита зростає в родині викладача музики та непересічної спортсменки. Це поєднання сильних якостей родини та любові до своєї справи й сформувало такий неймовірний результат.
Під час концерту Микиту вітали його вчителі – а їх декілька, бо розпочинав він навчання у ЗДМШ №4, і до кларнету долучився не одразу, а у шестирічному віці.
Прозвучали й вірші:
“Звучить мелодія кларнету,
Іграє вітер навкруги…”
…
Під час концерту й дійсно раптом відкрилося вікно актової зали, завірюха підняла штори, а музика пролилася й назовні.
У музики кларнету є ще одне втілення – таку назву має перша збірка Павла Тичини, видана у 1918 буремному році.
Слухаючи гру Микити – за авторською мелодією звучали твори українських, французьких, італійських, польських композиторів таке мали відчуття, що він тільки так і спілкується з світом – мелодіями. Блискучий супровід надала концертмейстерка Катерина Шевченко.
Цього року Микита – випускник ЗДМШ №3, і наразі він навчається у Львівському державному музичному ліцеї імені Соломії Крушельницької.
“Бажаю, щоб кожен новий день дарував тобі натхнення й енергію”, – сказала директорка школи Галина Володимирівна Грецька.
З нею ми згадали багатьох музикантів, учасників Запорізького академісного оркестру, які виховували учнів у дитячих колективах, які згодом грали з ними поруч…
Задумалися над визначенням імені художника: величезна робота зображує Миколу Лисенко, прикрашає школу більше ніж півстоліття, а авторство наразі невідоме.
Отримавши вповні філармонійний концерт, гості дарували родині музиканта квіти, однокласники несли хлопцю ласощі, він щасливо посміхався.
Будемо раді бачити ім’я Микити на афішах світу, різними мовами. Та ще єдине у всіх бажання, щоб такі зустрічі вдома мали продовження.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
