875 російських фейків і 3736 маніпуляцій різного походження виявли й оперативно спростували медійники в десяти регіонах України протягом серпня-грудня 2025 року. Проєкт із виявлення фейків здійснив Інститут масової інформації в партнерстві з виданнями Mist (Херсонська область), Informer (Одеська), Zhar.info (Хмельницька), 18000 (Черкаська), Inform.zp.ua (Запорізька), Chernihiv Media Group (Чернігівська), Kordon.Media (Сумська), Poltavshchyna (Полтавська), Grechka (Кровоградська), Nakypilo (Харківська) за підтримки програми CzechAid і Посольства Чехії в Україні.
Моніторинг показав досить відмінну ситуацію за кількістю та темами дезінформації залежно від регіону. Але спільними для більшості областей залишаються негативні наративи про мобілізацію, фейки про діяльність ЗСУ й обстріли, фейки про екологію, енергетику та дискредитацію української влади.
Найбільшу кількість російських фейків і маніпуляцій було зафіксовано в Запорізькій області – 471 фейк та 935 маніпуляцій.
На другому місці за кількістю саме російських фейків і маніпуляцій – Харківська область, де було виявлено 304 таких повідомлення, і на третьому місці – Херсонщина (29 російських фейків).
В інших регіонах регіонів кількість фейків є меншою, однак тривожною є висока частка маніпулятивного контенту, зафіксованого в українському інформпросторі (наприклад, у Чернігівській області – 872 маніпуляції, Полтавській області – 690 маніпуляцій, Хмельницькій області – 500 маніпуляцій). Це свідчить про існування феномена системного (свідомого чи ні) викривлення інформації в онлайн-просторі без прямого поширення неправдивих фактів.
Дуже типова технологія, виявлена під час дослідження, – надати чутці вигляду офіційного повідомлення. Послатися на “екоінспекцію”, “інспекторів”, “перевірку”, показати “скрін документа”, який неможливо перевірити, або подати неперевірену інформацію так, ніби вона вже підтверджена державним органом. Це одночасно підіймає довіру до конкретного фейку (“раз інспекція сказала…”) і підточує довіру до інституції загалом. Бо, якщо виявляється, що “інспекція” цього не говорила, у частини аудиторії закріплюється не висновок “це фейк”, а відчуття “там усе мутно, цим держорганам не можна вірити”. В умовах війни ця тактика особливо токсична, бо б’є по здатності держави комунікувати реальні ризики: від екологічних наслідків обстрілів до техногенних аварій.
