Лекція «Запоріжжя: звільнення. Історичні паралелі 1941-1943 та 2022-2025 років» відбулася на початку цього тижня в гостинному Молодіжному центрі Запоріжжя. Подія відбувається у співпраці з БФ «Меморі 86».
Нова зустріч є продовженням теми подій Другої світової війни, яку розкрив в.о. директора Василівського історико-архітектурного музею-заповідника «Садиба Попова» Валерій Стойчев у липні цього року. Тоді мова йшла про шпигунську діяльність в окупованому Запоріжжі.
Наразі на величезному фактографічному та архівному матеріалі мова йшла про події Другої світової війни, які відбувалися безпосередньо у Запоріжжі та Запорізькій області.
Рідкісні фото німецького військового дали можливість представити 1941 рік на підступах до Запоріжжя
Форпостом стала Василівка. Лінія оборони радянських військ прикривала дорогу на Донбас, і далі – дорогу на Кавказ…
“Та ніхто не передбачив, що німці «перестрибнуть» через Дніпро, в районі Кам’янки та Нікополя, – розповів Валерій Стойчев. – Одне угрупування німців йшло на Каховку, звідти – на Донбас, друге йшло на Нікополь та далі Запоріжжя…”
Дніпро нижче Дніпрогеса був на той час вузький, тож не став німцям перешкодою.
“Особливістю літа 1941 року було те, що німецькі танки перейшли Молочний лиман по дерев’яній гатці. Води майже не було, сухо було…” – коментував фотографії історик.
Тому німці брали Запоріжжя з двох боків: знизу за течією Дніпро та з правого берега.
Остаточно німці зайняли наше місто п’ятого жовтня: “Як не дивно, боїв за місто практично не було”.
За спогадами художниці Наталії Коробової, її дід Андрій, батько Володимира Коробова, загинув під Запоріжжям.
“Це славнозвісний 127-й полк НКВС”, – коментують історики Валерій Стойчев та Володимир Гордійченко.
Підтвердженням кожної тези розповіді історика ставали документи. На екрані у лекційній залі Молодіжного центру поставали кадри німецької фотохроніки з докладними підписами.
“Дніпрогес у роки війни підривали чотири рази”, – такий дивовижний факт наводить пан Валерій. Справа у тім, що між роботою радянських саперів 18 серпня 1941-го та німецьких – під час відступу у жовтні 1943-го, були проведені ще два підриви, щоб дати можливість провести ремонтні роботи.
Відбудова Дніпрогесу німцями тривала з червня 1942-го по липень 1943-го.
Фото демонстрували впевнену поведінку окупантів у Запоріжжі, яке, як вони вважали, тепер перейшло під їхню владу. Фотографії військових на Дніпрогесі, на металургійних заводах, на вулицях міста. І на цвинтарі, який знаходився біля Покровського собору на місці скверу.
Кожен кадр на лекції супроводжувався історією та обставинами місця зйомки. А ще – історією знахідки, і тим, як він потрапив до Запоріжжя нинішнього.
На екрані поставали реалії життя окупованого міста. Кожен кадр ідентифікований, і має прив’язку до конкретного місця та подій у Запоріжжі.
Цікавим моментом для молоді стали передані через декілька поколінь особисті спогади Василя Кириловича Дяченка, який хлопчиком жив саме у цьому подвір’ї, де знаходиться Молодіжний центр [це приміщення бібліотеки на Шостому селищі].
Книжка «Урка», надрукована за підтримки «Меморі 86», була передана до бібліотеки Молодіжного центру.
Величезний спадок – фотографії подій та архівні документи, в яких відображене зокрема культурне та релігійне життя у фактах тогочасної преси із Запорізького обласного архіву. Очікування визволення… Бої за Запоріжжя… Дата звільнення за різними джерелами та обставини цих подій.
Ці теми та докладне вивчення кадрів представленої фотохроніки надихають учасників та організаторів на нові зустрічі та нові лекції.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
