15 травня світ відзначав Міжнародний день сім’ї. Вчора, 1 червня, відсвяткував Міжнародний день захисту дітей. З огляду на ці важливі дати, «МИГ» хоче розповісти запоріжцям про заклад, у якому малюків захищають, намагаючися лікувати душевні рани, завдані їм безвідповідальними батьками, укріпити їхнє здоров’я, знайти люблячу родину. А ще допомагають сім’ям, що опинилися в скрутних життєвих обставинах чи виховують діточок зі складними, іноді невиліковними захворюваннями…
Мова піде про КУ «Запорізький обласний спеціалізований будинок дитини «Сонечко» ЗОР. Ми неодноразово писали про цей заклад, що під назвою «Будинок немовляти» відомий запоріжцям ще з 1980 року. Розповідав про його дружній колектив, який кілька десятиліть турботливо опікується малечею віком від кількох днів до семи років. Та останнім часом тут відбулися значні зміни, і зараз «Сонечко» стоїть на порозі нового етапу життя. Тож хочеться зафіксувати його нинішні знахідки та здобутки. А також запропонувати читачам своєрідний зріз стану запорізької сім’ї і дитини.
…Гортаючи сторінки звіту про діяльність «Сонечка» за 2019 рік, я була вражена навіть не стільки кількістю знедолених дитинчат [за рік через «Сонечко» пройшло 459 малюків], як «різноманіттям» причин, через які вони сюди потрапили.
Безбатченки: сироти, відмовники, покинуті
Більша частина тих, хто пройшов через групи цілодобового перебування, – складають діти, позбавлені батьківського піклування [255]. І лише двоє з них є сиротами. Інші мають, якщо можна так висловитися, такі «діагнози»:
- відібрані через суд та органи опіки – 64 дитини;
- їхні батьки позбавлені батьківських прав, – 109;
- покинуті в лікувальних закладах, вдома, на сторонніх людей – 66;
- їхні батьки надали нотаріальну згоду на усиновлення, – сім;
- у яких батьки позбавлені волі – чотири;
- постраждала від торгівлі людьми, – одна.
Іще 204 малюка – це батьківські діти. 115 із них знаходилися у групах медико-соціальної реабілітації денного перебування [про це трохи нижче]. А 89 – з сімей, що перебувають у важких життєвих обставинах:
- діти з інвалідністю – 23;
- хворі батьки – шість;
- відсутнє житло – 12;
- важке матеріальне становище – чотири;
- відсутні умови для утримання дитини – 20;
- невиконання батьківських обов’язків – 18;
- з сімей вимушених переселенців – три;
- насильство в сім’ї – одна;
- за медичними показниками – дві.
Документи – не клопіт, коли попереду родинне щастя
Головне завдання «Сонечка» – влаштувати покинутих дітей у сім’ї, а батьківських повернути до родин. В очі впадає купа документальної роботи, яку виконують співробітники будинку дитини. Бо, наприклад, покинутих немовлят за згодою з медичними закладами приймають до «Сонечка» з мінімальним пакетом документів. І вже на місці треба дооформити папери, в інших випадках уточнити статус дитини, захистити їхні права. Кожен випадок особливий. Тож комісія по соціальній реабілітації постійно спілкується зі службами у справах дітей, судами, прокуратурами, відділами реєстрації цивільного стану, адресно-довідковими бюро.
Та документальна робота в «Сонечку» [до речі, кожна особова справа зараз ведеться в електронному вигляді, що дозволяє своєчасно обробляти весь масив даних про дітей та вносити до обліку відповідні зміни], – звичайно, важлива, та не головна. Малечі одразу починають шукати нову родину. Власне, пошуком сім’ї займаються служби у справах дітей. А завдання «Сонечка» – зустріти кандидатів-усиновлювачів і розповісти про дитинку так, щоб усиновлення відбулося. Це складний процес, бо малеча має відхилення у розвитку, і лікарі та уся міждисциплінарна команда роблять усе, аби підтримати майбутню сім’ю. Результат – знову підготовка пакету документів. Цього разу «щасливий». Бо його маленький власник чи власниця надалі виховуватимуться в сімейному колі.
У 2019 році почали подорож у таке щасливе життя 86 хлопчиків та дівчаток:
- усиновлено 57 малюків [громадянами Україні – 52 дитини, іноземними – п’ять];
- під опіку передано 17 дитинчат;
- у прийомні сім’ї влаштовано вісім дітей;
- до будинків сімейного типу поїхали четверо.
Минулого року чимало вихованців [137] повернулися і до біологічних родин. Аби це повернення також було щасливим, працівники «Сонечка» постійно ведуть роботу з їхніми батьками, консультують щодо дотримання режиму та реабілітаційних процедур, які можливо виконувати вдома, роз’яснюють їхні права та обов’язки.
На жаль, трапляється, що деякі батьки перестають відвідувати своїх малюків. В «Сонечку» їм пишуть турботливі листи, питають, чи не трапилося чогось. Та інколи відповіддю на ці листи є порожнеча… Тож доводиться співробітникам «Сонечка» повідомляти службу у справах дітей за місцем проживання батьків, аби ті вжили більш дієві заходи.
Хворі – не означає занедбані
Гірка дійсність: чимало дітлахів в Україні, особливо безбатченків чи з кризових сімей соціального ризику, мають вади фізичного та розумового розвитку. У запорізькому «Сонечку» задовго до прийняття «Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки» стали на шлях трансформації будинку дитини у Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям з послугою раннього втручання.
Не в останню чергу це стало можливим за ініціативи головного лікаря закладу Олени Лебедєвої, призначеної на посаду у 2013 році.
“За сім років фахівці будинку дитини пройшли освітню програму в рамках проєкту ЮНІСЕФ «Створення моделі сімейно-орієнтованих послуг у громаді для дітей з особливими потребами», – розповідає Олена Веніамінівна, – отримали сертифікати арт-терапевтів, спеціалістів, що пройшли навчальний курс з «Використання прийомів Монтесорі-терапії в роботі з дітьми з органічними ураженнями ЦНС» в рамках програми впровадження інклюзивної освіти в Україні, сертифікат «Основи теорії та практики раннього втручання», пройшли освітню програму в рамках проєкту ЮНІСЕФ «Підготовка команд раннього втручання та спеціалістів у громаді» тощо.
Навчання дало свої плоди: у «Сонечку» розробили і вже почали впроваджувати у практику п’ять різноманітних програм.
Зокрема, «Стежинка здоров’я» допомагає переорганізувати систему харчування, відпочинку й реабілітаційних процедур. Її кінцева мета – зміцнення здоров’я вихованців будинку.
У назві «Крокуємо разом» відбито саму сутність програми: у її рамках надається реабілітаційна допомога дітям з руховими порушеннями та їхнім родинам.
Програмою «Відкриваючи обійми» підтримуються сім’ї, де виховуються малюки з порушеннями психіки та поведінки.
В рамках програми «Зігрій душу любов’ю» 15 серпня 2017 року відбулося відкриття спеціалізованої групи медичної реабілітації та паліативної допомоги для дітей з тяжкими ураженнями центральної нервової системи віком до семи років. “Якщо ми не можемо вилікувати таких діточок, то маємо зробити їхнє життя яскравішим та кольоровим”, – переконана Олена Лебедєва та її колеги.
Вони намагаються також привернути увагу суспільства та влади до проблеми надання паліативної та хоспісної допомоги. Минулої осені завдяки підтримці голови Запорізького відокремленого підрозділу ГО «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги» Наталії Мотовиці [Олена Лебедєва є заступником голови Запорізької організації] у приміщенні обласної ради демонструвалася фотовиставка «Право на життя». На світлинах глядачі могли побачити малюків, що отримують всебічну турботу й догляд в «Сонечку».
На заняттях за програмою “Рання пташка”
Ще одним досягненням колективу «Сонечка» на чолі з Оленою Лебедєвою стало відкриття в липні 2019 року відділення сімейно-центрованої послуги у системі раннього втручання «Рання пташка». Його призначення – допомогти батькам дитинчат з порушеннями розвитку вчасно їх виявити та запобігти розвитку інвалідності.
Усі ці здобутки базуються на добрій матеріально-технічній базі, яку керівництво закладу розвиває завдяки засновнику та меценатам. Серед благодійників – БФ «Щасливе сонечко», БФ «Щаслива дитина», Транспортна компанія SAT [Київ], ПП «Хімпласт» [Київ], ПрАТ «Запоріжкокс», комбінат «Запоріжсталь», Анна-Вікторія Воронцова [Київ], Роберт Айденшинк [Німеччина] та багато інших компаній, підприємств та приватних осіб з різних міст України та світу.
Олена Лебедєва [друга зліва], представники ДОЗ та спонсори закладу
Людей, які працюють у «Сонечку», називають ангелами. Бо кожен день, кожну годину і навіть хвилину бути турботливим, лагідним, усміхненим до непростих дитинчат, з наполегливістю створювати для них затишну атмосферу, мати терпіння працювати зі складними батьками, співчутливо підтримувати родини, що відповідально ставляться до хворих малюків, й водночас оволодівати новими знаннями – здатна далеко не кожна людина.
Минулого року заклад відвідали депутатки Запорізької обласної ради Наталія Авраменко та Тетяна Ковиліна. Вони як представниці засновника надали рекомендації щодо подальшого покращення роботи «Сонечка» та відзначили, що в будинку працюють люди, які з любов’ю до вихованців виконують свою повсякденну роботу. “Найголовшніше, що я побачила – це щасливих дітей!” – висловила свої враження Тетяна Ковиліна.
Оцінкою професійних якостей колективу стало обрання будинку дитини «Сонечко» базою для втілення проекту GIZ [Німеччина] «Підготовка реабілітаційних міждисциплінарних команд для надання допомоги сім’ям, що виховують дітей з особливими потребами» [втілюється з листопада 2018 року].
На порозі трансформації
Наразі творча команда «Сонечка» [бо нетворчих людей тут просто немаєJ] готується до трансформації будинку дитини у Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям з послугою раннього втручання. Вже зараз тут функціонують:
- дві групи для паліативних хворих дітей на 22 ліжка;
- спеціалізована група для ВІЛ-носіїв на 14 ліжок;
- дві групи з 26-ти реабілітаційними ліжками;
- дві групи денного перебування дітей з інклюзивною освітою на 20 ліжок;
- приймально-карантинна група на 14 ліжок;
- соматичний ізолятор на 14 ліжок;
- дев’ять груп для медико-соціальної реабілітації дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, дітей із кризових сімей соціального ризику та дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування віком від народження до семи років.
Після того, як держава залагодить законодавчі аспекти, в «Сонечку» планують вийти на нові стандарти захисту дітей та укріплення сімей. Побажаємо колективу натхнення та плідної співпраці у реалізації цих планів. Наші діти того варті.
Ганна ЧУПРИНА, фото надані Будинком дитини “Сонечко”
