Дитячо-юнацькій телерадіостудії Запорізького обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді «Грані» на початку жовтня виповнилося 50 років. Про піввіку пошуків, успіхів, помилок та тріумфів розповів у Центрі журналістської солідарності Запорізької облорганізації НСЖУ ініціатор її створення та незмінний керівник, методист «Аудіо- та відео технології» Михайло Едель.
Сам пан Михайло закохався у кіномистецтво у 12-річному віці (після перегляду фільму «Цей шалений, шалений, шалений світ» американського режисера Стенлі Крамера і шедевра поетичного кіно «Іванове дитинство» Андрія Тарковського), а вже за рік почав долучатися до процесу його творення, отримавши на день народження промисловий аматорський комплект: 8-мм кінокамеру, кінопроектор, бачок для проявлення плівки, набір хімікатів та саму кіноплівку. За його допомогою хлопець фіксував усі шкільні та студентські події.
По закінченні «машинки» Михайло Едель потрапив на роботу до престижного НДІ, але скоро переконався, що наукова діяльність – не його стежина. І у 1975 році влаштувався на посаду керівника кіногуртка на обласній станції юних техніків.
Не було ні обладнання, ні педагогічного досвіду. Але можливість займатися улюбленою справою допомогла подолати труднощі. За рік фільми дитячої студії «Промінь» (тодішня назва) отримали перші дипломи на Всеукраїнських дитячих кіноконкурсах. А у Запорізькій області організовано 17 кіногуртків при школах та у позашкільних закладах.
У 1980 році Михайло Едель звернувся до обласного телебачення з пропозицією взяти на себе творчий бік створення передачі «Юний технік». І протягом шести років був її ведучим, а матеріал для кількох десятків програм створювали вихованці кіногуртка.
Тоді ж, у середині 80-х, до гуртка прийшло багато дітей з хистом до малювання. І вони почали робити мультики. Вже один з перших – «Королівський сніданок» отримав низку дипломів, а мультфільм «Мрія» презентував дитячу кіно творчість на виставці «Людина. Сім’я. Дозвілля» у США (1985 рік).
На початку 90-х кіновиробництво через відсутність кіноплівки почало тихо вмирати. Але на студії була якісна апаратура для звукозапису. І гуртківці переорієнтувалися на створення радіопрограми «Школяр», яка виходила в етер спочатку на обласному FM-каналі 103,7 «Радіо Запоріжжя», а потім і на власній хвилі.
Не забули і про телебачення: до третьої річниці «Школяра» студія придбала професійну відеокамеру, а її вихованці зняли телеверсію «Школяр-ТV».
На перетині тисячоліть дитяча телестудія змогла поповнити технічний парк сучасним обладнанням. Діти з педагогами придумали нову пізнавальну, ігрову, призову та ще й інтерактивну телепередачу «Перекиди». Три роки вони робили її «під ключ» для обласного телебачення (етер тоді вже допомагали оплачувати відшукані спонсори). А коли час і простір почав завойовувати Інтернет, створили програму «Грані.NET» (телерадіостудія, як і увесь центр, отримала назву «Грані»). У сезоні 2004-2005 років на незалежній компанії ТВ-5 вийшло 20 щотижневих випусків.
Пан Михайло каже, що тоді студії виповнилося 30 років, і настав час подумати над майбутнім і… виконати роботу над помилками. Бо регулярне продукування програм і передач виснажувало педагогів і вихованців-«головних героїв», натомість відвідуваність студії загалом впала.
Тож Михайло Григорович вирішив зосередитися на професійній орієнтації учнівської молоді, аби вони могли «помацати» усе, зо стосується сфери медіа та екранних мистецтв. І на дитячо-юнацькій телерадіостудії «Грані» з’явилися гуртки:
- «Фотоаматори»,
- «Аквабіотехніка»,
- «Комп’ютерна графіка та анімація»,
- «Журналістика та видавнича справа».
У наступні 15 років творчі роботи студійців ставали переможцями багатьох конкурсів, у тому числі міжнародних. Молодь також брала участь у краєзнавчому та мистецькому житті міста. А найбільш віддані обраному способу життя вихованці продовжили навчання і стали відомими медійниками, видавцями та продюсерами.
Пандемія коронавірусу та повномасштабне вторгнення не змогли зламати ТРС «Грані».
Михайло Едель одним із перших впровадив асинхронну форму проведення занять: зафільмований і змонтований відеоурок з додатковим практичним матеріалом розміщувався у Google-класі студії, і вихованці могли переглянути його у зручний час.
Своїми напрацюваннями пан Михайло поділився спочатку з колегами «Граней», а потім і з широкою авдиторією запорізьких освітян.
Так, з об’єктивних причин кількість творчих робіт вихованців зменшилася. Але вони продовжують виборювати призові місця на різноманітних онлайн-конкурсах. Студійці допомагають волонтерам, записують інтерв’ю з захисниками і захисницями, спілкуються з парамедиками. А минулого року знятий на бульварі Марії Приймаченко осінній етюд став прелюдією до щемливого ролика про потрапляння ракети у клініку, яка розташована поруч. Михайло Едель продемонстрував цей ролик у Центрі журналістської солідарності, і ніхто не зміг утримати сльози…
Що додати? Хай щастить педагогам і вихованцям Дитячо-юнацької телестудії «Грані» та її керівнику Михайлу Еделю! Здоров’я, сил, витримки, натхнення на наступні піввіку! Перемоги усім нам!
ДОВІДКОВО
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності.
