Сьогодні має ювілей Олександр Семенович Жолудь – художник-монументаліст, скульптор, член Національної спілки художників України (1993), куратор мистецьких пленерів «Дивосвіт».
Олександр Семенович Жолудь народився 6 травня 1955 р. в м. Запоріжжі.
Готуючи статтю для «Знаменні та пам’ятні дати Запоріжжя-2025», найпопулярнішого ресурсу Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки [посилання https://zounb.zp.ua/resourse/zaporizkyy-kray/znamenni-dati/znamenni-ta-pamyatni-dati/znamenni-ta-pam-yatni-dati-zaporizhzhya-2025#q5] згадували з Олександром Семеновичем місцеве гончарство: довкола села Скельки, до утворення Каховського водосховища, добрі глини були. На ярмарках у Скельках посуд продавали. І в Михайлівці ярмарки були велелюдні. Туди їздили з дядьком на мотоциклі з коляскою, торгувати, і там, мабуть, і доторкнувся Сашко до теплої від сонця побутової кераміки.
“Перші уроки малювання отримав від Івана Кириловича Шевченка. Студія працювала у напівпідвальному приміщенні будинку неподалік моторобудівного заводу в Шевченківському районі Запоріжжя. Батьки здавали вчителю по карбованцю на рік на папір для малювання, щоб ми не тягали з собою… Я дружив з ним, бачилися з Іваном Кириловичем, коли приїжджав до Запоріжжя з навчання». Дві кімнати для старших та молодших учнів, «оздоблені» трубами водогону та опалення. Та при цьому теплі та затишні насамперед увагою вчителя та батьків. «З нами Юрій Семаш вчився (1948-2010, життя його закінчилося у Швейцарії, де він прожив 15 років), Батраченко, що нині у Франції мешкає, – це митці, відомі на весь світ‘, – розповів Олександр Жолудь. [Фото розмови 2024 року, Запорізька дитяча художня школа].
У студії Сашко навчався тільки малюванню. Складовою вибору скульптури, кераміки стало навчання у Дніпрі (Дніпропетровське училище виховало багато майбутніх художників із Запоріжжя). Педагог Всеволод Модестович Шпиганович (1922-1987) мав львівську освіту. Його дипломна декоративна ваза, присвячена Ярославу Галану (експонувалася на виставці в київському «Арсеналі»), попри ідейну навантаженість зображенням «вождя народів», – майстерна робота. Вчитель без прикрас розповідав про воєнне життя – на Другу світову прийшлася його молодість, мав тяжке поранення. Як чудового майстра малюнку вчителя згадувала Тамара Дружина (1950-2020). Всеволод Шпиганович викладав й на курсі Владлена Дубініна (1931-2020), то, може, й це посприяло повороту від живопису до скульптури?
У Дніпропетровському державному художньому училищі ім. Вучетича, на живописно-педагогічному відділенні, Олександр Жолудь навчався у 1971-1975 рр.
До львівської освіти долучився не одразу, довелося пройти й армію.
Маючи всю рідню запорізьку, отримав у Львові спілкування, що розширило світ: рідний брат діда був одружений із полькою, яка жила на Пекарській, прийняла як рідного. Пані Стефанія-Розалія походила з Польщі: «У нас гуцули, у них гуралі», – каже Олександр, який через спілкування ще студентом добре зрозумів болючий вплив радянських правил на життя людей народів-сусідів.
Відслужив, вступив спочатку на факультет проєктування інтер’єрів і меблів: «Перший рік там провчився. А потім потоваришував із Костею Олійником. Він тоді працював на Коростенівському фарфоровому заводі, разом із Ларисою, яка після училища працювала два чи три роки, потім вступила до вишу. Так ми роззнайомилися, і так все склалося…».
І пара до серця знайшлася, і кераміка в життя увійшла, і скульптура.
Навчання у Львівському державному інститут декоративного та прикладного мистецтва за спеціальністю «художня кераміка» займає в житті Олександра Жолудя період з 1978-го по 1983-й, викладачі: Д. П. Крвавич, Е. П. Мисько, І. М. Франк, В. А. Овсійчук, Т. О. Янко, С. Т. Мельничук.
Козацтво запорозьке, історія від трипільських часів до сьогодення, народний ужитковий спадок стали натхненням для робіт Олександра Жолудя. Олександр Жолудь працює в монументальній та станковій пластиці, круглій скульптурі, рельєфі, медальєрному мистецтві. Він вільно володіє багатьма пластичними матеріалами, як-то глина, шамот, метал, дерево, камінь.
1982 рік – це перша монументальна робота – декоративний рельєф «Музи» для фасаду будинку культури Чортківського цукрового заводу Тернопільської області.
З 1983 року працює в Запорізькому художньо-виробничому комбінаті (монументальний цех). Авторські твори оздоблюють екстер’єри та інтер’єри різних об’єктів міста та області.
Еволюція творчого методу Олександра Жолудя свідомо орієнтована до пошуку засад національного мистецтва. Занурюючись у глибини українського міфотворення, мистець створює власну образну традицію, де національні культурні архетипи козака, дівчини, русалки, коня, птахи мають скерований розвиток у часі.
І якщо поетика ранньої творчості (1980-ті роки), перш за все, пов’язана з ліричним відтворенням народного світовідчуття, то елементи трагізму та гротеску, які з’являються в зрілому періоді (від середини 1990-х років), надають його мистецькій філософії невимовної багатошаровості.
«Дволикий Янус» (1998) з його бурлескним потрактуванням заклав певну образну традицію, яку надалі було поглиблено у «Викраденні Європи» (1999), «Передчутті катаклізму» (2003) та «Берегині» (2006).
Проте гротеск, органічно поєднаний із трагічною темою вічної приреченності особистості на боротьбу, витворює образи драматичної напруги: «Носії» (2002), «Птаха, що не літає» (2003), «Сплутані» (2004), «Змієборець» (2005).
Тема духовної спадкоємності в творчості Олександра Жолудя є наскрізною: «Материнство» (1984), «Материнство» (2001), «Сини мої, візьміть мої вітрила!» (2005), «Портрет сина» (2007).
Останніми роками образ козака в його героїчному, міфоепічному та бурлескному розв’язанні перетворився на один із центральних в творчому доробку мистця. Монументальна композиція «Любім Україну», створена для фасаду гімназії «Дивосвіт» в селі Мала Білозірка Запорізької області, синтезує пошуки попередніх років у вишуканих та світлих образах.
Основні твори: декоративна скульптура «Музи» (фасад Будинку культури Чортківського цукрового заводу Тернопільської області, виколотка з міді), «О. Довженко» (1989), «Юлія» (1997); медалі – «М. Шашкевич», «Ю. Дрогобич» (обидві – 1983); плакетка «Академік Д. Яворницький», «Вічність» (обидва –1984); пам’ятний знак загиблим співробітникам МВС України (1999, Запоріжжя); «Сини мої, візьміть мої вітрила… (пам’яті М. Маричевського)» (2005), «Козацький герць» (2006), «Берегиня» (2008), пам’ятник жертвам голодомору 1932-1933 (м. Мелітополь), монумент «Козак Мамай» (м. Чигирин Черкаської області; всі – 2008), «Любім Україну» – декоративний рельєф (2010), скульптура «Козаку Микиті Галагану», м. Чигирин (2011).
Олександр Жолудь – автор відзнаки «500 років з дня виходу в світ першої книги українського автора». Створена у 1983 році, ще в студентські роки, як відзнака видатного українського вченого XV сторіччя, «Прогностика» Юрія Дрогобича, вона має надихаючу історію. Ось як її згадує автор: «Викладач Дмитро Петрович Крвавич запропонував мені відлити медаль у бронзі, що я й зробив. Потім Крвавич мене познайомив з Кудіним, на той час головою Товариства охорони пам’яток історії та культури, який і запропонував мені виготовити модель медалі «До 500-річчя першої друкованої книги українського автора «Прогностик». Коли вже була відлита партія медалей, у Товаристві відбулася зустріч: Теодозія Бриж принесла світлини погруддя Юрія Дрогобича (Котермака), яке було вже виготовлено в м’якому матеріалі, я приніс серію медалей, а Іван Марчук тоді привіз з Тернополя живописний портрет Дрогобича. Тоді я й познайомився з Марчуком, бо з Теодозією ми були знайомі раніше, також з ініціативи шановного професора Крвавича! Тоді я і довідався, що у Києві вже замовили сувенірні медалі…».
І хоча автор не був повністю задоволений результатом, досвід та коло учасників події – безцінні.
Пізніше були створені медалі на честь академіка Дмитра Яворницького та письменника Маркіяна Шашкевича.
Олександр Жолудь з 1985 року бере участь у Всеукраїнських та обласних виставках, Всеукраїнських та міжнародних мистецьких пленерах «Хортиця крізь віки», «Дивосвіт», «Гончарі на Хортиці», «Мамай-Fest», седнівському пленері.
Перший Всеукраїнський скульптурний пленер «Обереги Запоріжжя – від героїчного минулого до сьогодення» відбувся у 2013 році. «…У життєвому просторі запоріжців нарешті має з’явитись скульптура сучасного змісту, – наголошували організатори. Сім авторів зробили вісім творів паркової скульптури, які деякий час стояли на одному з центральних бульварів міста, а нині це коло скульптур «Обереги» на острові Хортиця.
З 2013 року Олександр Жолудь – учасник та у 2019 році – староста академічних пленерів «Мистецька Вільниця» у м. Тульчині Вінницької області.
Міжнародних мистецьких пленерів «Дивосвіті» у Білозірці відбулося 14. І всі ці роки Олександр Жолудь – куратор цих щасливих творчих заходів. Останній каталог, присвячений «Дивосвіту-2021» вийшов друком напередодні повномасштабного російського вторгнення, у лютому 2022-го. У ньому й свідчення цікавого нового досвіду майстра – створення вогняної скульптури («Той, що греблі рве»).
На пленерах «Хортиця крізь віки» сталася зустріч із одеським митцем та мистецтвознавцем Володимиром Кабаченком (1958-1924): «Для сучасного художника акварель є абеткою, тобто основою живописної грамоти. Для одних знайомство з акварельним живописом залишається дитячим спогадом, для інших стає змістом подальшої професійної творчості та супроводжує протягом усього життя. Для Олександра Жолудя, починаючи з першого дитячого досвіду, наступних кроків у школі, в училищі, у мистецькому ВУЗі, а згодом у творчій і викладацькій діяльності праця акварельними фарбами стає основою вдосконалення фахової майстерності та провідним засобом педагогічної діяльності…».
Олександр Жолудь – учасник перших міжнародних інтернаціональних керамічних симпозіумів у Китаї в 2018-2019 роках (це 170 учасників з 44-х країн світу). Посів третє місце, нагороджений зіркою та отримав премію.
З 1996 по 2005 рік викладає скульптуру в Запорізькій дитячій художній школі.
У 2002-2009 роках обіймає посаду директора Запорізького художньо-виробничого комбінату.
З 2012-го по 2019 рік очолював колектив Запорізької дитячої художньої школи, нині заступник директора ЗДХШ.
У 2023 році біля приміщення художньої школи з’явилася Берегиня Перемоги, виконана ученицями Олександра Жолудя. Робота надала довершеного вигляду території та отримала схвального відгука від скульпторки Катерини Немири: «…вразила мене вістка, що в Школі мистецтв Запоріжжя учні на чолі з керівником, членом Спылки художників, скульптором Олександром Жолудем в наш час взялись і створили керамічну скульптуру «Берегиня Перемоги». Сьогодні, коли важко з опаленням житлових і шкільних приміщень, керамічне виробництво фактично зруйноване. …Захоплююсь, що раптом в дитячій школі мистецтв появляється твір, гідний високої оцінки і так технологічно складний. Понад двометрова скульптура виліплена з шамотної маси вражає не тільки розміром. Вражає отим виявом розуміння форми, декоративності, пластики. Піднімаючи руки до неба, вона, мов Київська Оранта зі святої Софії, застигла на березі Дніпра і тепер охоронятиме і наше Запоріжжя і утверджуватиме силу і міць».
Нині, у Великодні дні 2025 року, поруч із Берегинею постав Воїн-захисник. Створили її старшокласниці ЗДХШ – Вікторія Іщенко, Аліса Твердоступ, Софія Тарабурина та Катерина Носаль, за уваги та технічної допомоги Олександра Жолудя.
У 2024 році в ЗДХШ започатковано студії для дорослих бажаючих навчатися мистецтву кераміки та гончарства. Заняття мають успіх як у освітньому, так і в арттерапевтичному сенсі, тож тривають вже другий рік. Виставки та ярмарки робіт надихають до занять гончарством все більше запоріжців.
Твори Олександра Жолудя зберігаються у Львівському музеї друкарства ім. Івана Федорова, Мелітопільському краєзнавчому музеї, у приватних колекціях Німеччини, Канади, Польщі, США.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
