Для концерту у Запорізькій філармонії 25 квітня були обрані класичні твори, знайомі не тільки відданим поціновувачам музичних подій у місті.
Увертюра Людвіга ван Бетховена, Симфонія №40 Вольфганга Моцарта… Мелодичний наш сучасник Віктор Косенко…
Та неймовірно енергійна людина за диригентським пультом – заслужений діяч мистецтв України, генеральний директор Львівської обласної філармонії Володимир Степанович Сивохіп надав нового імпульсу запорізькому оркестру. І відданість, з якою працювали цього дня на сцені музиканти, повністю захопила зал.
Увертюра «Егмонт» Людвіга ван Бетховена прозвучала відлунням подій, до яких була створена – 1810 року наполеонівські війська намагалися підкорити Австрію та її столицю Вену.
Симфонія № 40 Вольфганга Амадея Моцарта знайома кожному з перших нот, розпочинаючись як струмок емоцій, вир думок, між тривогою та надією.
Нині цей твір мав ще більше сенсів.
Місця у декількох перших рядах зазвичай призначені для військових. І в цей день перед неми сиділо декілька родин. Вагітна мама, тато у форму та хлопчик між ними, який недовірливо піднімав руку, щоб помацати татову шию, ніби не вірив, що той поруч.
А ще пара із дівчинкою з весело заплетеними кісками та малюком, віком у декілька місяців, який викликав тривожні погляди – як він витримає концертну програму? Та дитинка встигла побавитися на руках у тата та поїсти й подрімати на руках у мами. Донька ж задивлялася на тата, показувала батькам, як працює скрипалька та диригент, вони посміхалися та схиляли голови одне до одного… А Моцартові мелодії заколихували маленьку дитинку…
І це ще не всі емоції цього незабутнього концерту.
Мала виступ Віоліна Петриченко – народжена у Запоріжжі піаністка, де вона почала свій музичний перемеодний шлях [її тато викладає у нашому коледжі імені Платона Майбороди]. Нині – лавреатка міжнародних конкурсів, мешкає в Німеччині, де має свій приватний клас, активно концертує, виступає на німецькому радіо та телебаченні. І популяризує у світі музику українських композиторів. У рідному Запоріжжі Віоліна представила першу частину Концерту для фортепіано з оркестром Віктора Косенка.
А ще запоріжці отримали не заявлений у програмі подарунок. Прозвучав «Запорізький марш» Євгена Адамцевича в обробці сучасного львівського композитора Олександра Личенка. Та пронизлива «Мелодія» Мирослава Скорика, яка прозвучала як щира молитва кожного серця до світу: почуйте нас, ми українці, щирий, співочий, талановитий народ…
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
