Після руйнування росіянами шостого червня 2023 року греблі Каховскої ГЕС оголені береги Дніпра стрімко відкривали одну таємницю за одною.Міцні дерев’яні фрагменти колишніх суден з’являлися на березі, досконалістю форм доводячи вправність майстрів. І спокушали розібратися – які ж події привели ці лодки та кораблі на дно?
Одним із перших ми побачили остов судна на березі Хортиці, дорогою на Розстебин. За здогадкою історика Олега Власова, це залишки байдака, навантаженного камінням – навіть знаючи про нього, підняти його було важкою задачею.
Влітку 2023 року археологи під керівництвом Олега Тубольцева спочатку локалізували, а згодом знайшли спосіб вивезти до реставраційного ангару Національного заповідника «Хортиця» дубовий човен, вік якого може сягати понад 1000 років.
Величезний остов байдака на правому березі Дніпра, нижче міста Запоріжжя, став місцем паломництва істориків та краєзнавців. Та знахідка була такою великою, що сил на її транспортування поки не знайшлося. Думаємо, що байдак й досі стричить з піщаного берега половиною свого потужного борту, поступово скидаючи у воду елементи своєї конструкції…
Мох та скоби для його закріплення – елементи ущільнення конструкції байдака
Ще одна знахідка трапилася третього листопада 2024 року на хортицькому узбережжі Старого Дніпра.
Розповідає Микола Баришев. Дерев’яні конструкції він побачив над поверхнею води: “Приблизно на 800 метрів вище від залишків старого моста. Після звільнення Запоріжжя від німецьких окупантів, більш ніж 80 років тому, до будівництва мосту Преображенського він служив переправою – замість зруйнованих мостів Стрілецького”.
Побачивши форму та оцінивши якість деревини, зрозумів, що це, скоріше за все, частина конструкції судна. Та довелося докласти зусиль, щоб витягти знахідку з піска та підняти з води.
Поруч із кілем на березі знайшлася й стара лодка.
Вже вдома, гортаючи сторінки книги «Історія на шпангоутах» Дмитра Кобалії, шукав відповіді щодо знахідки. І в статті Валерія Нефедова про пошукові роботи на Хортиці 2008-2010 років та підйом залишків суден [за термінологією дослідника, це були «корабельні комплекси» 1736-1739 років], побачив фото: «Фрагменти носової частини після підйому у 2010 році».
“Безумовне конструктвне співпадіння із знайденим артефактом: точно! Це кіль судна XVIII сторіччя”, – і звернувся по консультації, поділившось фото та думками.
Здогадки підтвердила Поліна Петрашина, в.о. завідувача відділу реставрації Національного заповідника «Хортиця».
І сам визнаний спеціаліст з підводної археології та судноплавства Валерій Нефедов, який перебував на той час у війську, та висловив безумовне підтвердження: “Велика подяка за фото! В той район у 1999 році віднесло частину корми бригантины [ми її знайшли тільки в 2004 році]”.
А щодо лодки, додав: “Остов таких дерев’яних човнів, на мій погляд, теж мають історичний інтерес. На жаль, це історія, що йде в минуле! Такі човни майже зникли, не збереглися…”
Артефакт – кіль – був переданий до музею, приймала дар Поліна Петрашина.
Подальша його доля – в руках музейників. Маємо радість, що повернувся Валерій Нефедов.
Так історія на шпангоутах отримала продовження!
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
