Називається фільм «Стрічка часу» і розповідає про те, як українські діти навчаються під час війни. Як триває навчальний рік, що це взагалі за процес, що відбувається в різних регіонах, які побутові умови у вчителів та учнів. Тобто буденність війни для нас і щось дуже незвичне для інших.
“Мені здається, що ось такий спосіб – ідеальний для позиціонування України за кордоном. Бо це елементарно цікаво – подивитися на те, а як же можна навчатися у цьому треші. Це саме такий «теплий», не агресивний спосіб залучити іноземців у наш контекст. Без постійного спекулювання на трагедіях, на які іноземці, треба памʼятати, довго дивитися особливим бажанням не палають”, – вважає кінокритик Дмитро Десятерик.
Важливо сказати, що команда фільму отримала фінансування не з Держкіно, а від Фонду Європейської Солідарності на кіноринку в Каннах.
Також на Берлінале покажуть інші стрічки, зняті спільно з Україною.
Це «Спеціальна операція» Олексія Радинського. Робота змонтована із записів камер спостереження під час окупації Чорнобильської АЕС. Сам режисер каже, що його робота – це доказ воєнних злочинів і водночас руйнування міфу про російську армію. Фільм покажуть у секції Forum Expanded, присвяченій політичним стрічкам.
«Коли над морем спалахує блискавка» Єви Нейман – історія про те, як під час війни живе і трансформується Одеса. Серед героїв – удова, яка доглядає вуличних котів, хлопчик, який дуже любить море і філософ, який розмірковує про вплив війни на людей. Ця робота потрапила до програми експериментального кіно Forum.
Ну і «Час відльоту» Віталія Манського. Він росіянин, який народився у Львові, робив популярний фестиваль документального кіно, позиціонував себе опозиціонером ще до повномасштабного вторгнення. Я б назвала його корисним росіянином на цьому етапі. Його стрічка показує обряди поховань у західних регіонах України.
Берлінале стартує 13 лютого.
