Вельми цікавий, але водночас маловідомий факт: маяк, що на оголовку Бердянської коси (правильна його назва – Нижній Бердянський маяк), – найстаріша споруда Запорізької області. На жаль, нині маяк, як і Бердянськ з його унікальною косою, перебувають на окупованій ворогом території.
На тимчасово окупованій території.
З огляду на те, що сьогодні, 18 січня, незвичайний, категорично романтичний день – день запалювання маяка, незайвим буде згадати, що підряд на будівництво маяка на Бердянській косі виграв (у 1838 році) керченський купець першої гільдії Карло Томазіні.
В експлуатацію Нижньобердянський маяк був введений у 1840 року (185 років світла – це не жарт, однак). Як джерело світла використовували гасові лампи. Через півстоліття у 1883 році, на маяку було встановлено електричне освітлення. Він став чотирнадцятим у світі з електричним освітленням.
В 1889 році на маяку встановили паровий гудок для подачі сигналів при поганій видимості – під час туманів і снігопадів. 15 лютого 1911 року до маяка була прокладена телефонна лінія.
Висота маяка – 23 метри.
До рашистської окупації Бердянська маяк вважався режимним об’єктом, просто так відвідати його було неможливо. Зате можна було зробити фото, перебуваючи поруч із ним. А потім можна було пройти до берега – туди, де закінчується Бердянська коса. Місця там дивовижні за заповідністю і красою.
*
Фото (з архіву МІГу) зроблені у вересні 2020 року
