Похід до Музею архітектури Запоріжжя на виставу «Переповідаки» театру-лабораторії VIE про історію Запоріжжя, розпочався роздумами біля історичної будівлі. Прибутковий будинок одного з братів Мінаєвих, що набув незнаної першими власниками яскравості під час реставрації, зацікавив нас. Помічною стала й інформативна табличка на будівлі, й докладна довідка від сторінки Нотатки Новицького: від Олександрівська до Запоріжжя у Фейсбуці.
“У 1985 р. його визнали «вєтхім» і мали знести, але попри те, що у ньому ніколи не жили відомі революціонери, він зберігся. Сама його поява є цікавим сюжетом з історії Олександрівська, який так стрімко розвивася, що комерційна житлова нерухомість з’являлася фактично у промисловій зоні.
…Розрахунки власника ділянки, вочевидь, ґрунтувалися на потребах навчального містечка, що стрімко формувалося у сусідніх північно-західних кварталах. Прибутковий будинок зведено із використанням старих одноповерхових об’ємів. Його розпланувальна структура передбачала організацію на кожному поверсі трьох комфортабельних квартир з окремим кабінетом. Останнє підкреслює орієнтацію нерухомості на потреби освіченого класу, перед яким вже постало питання правильної організації розумової праці та формування особистих робочих бібліотек. Решта квартирних приміщень являла собою стандартний набір для сімей середнього класу: передня, гостинна, кухня, їдальня, дитяча спальня та ванна кімната. Одна квартира другого поверху мала кімнату для гувернантки. Художнє рішення вуличних фасадів тяжіє до популярного тоді псевдоросійського стилю…”.
Згодом будинок, розрахований на шість квартир, перетворився на комуналку з 35-ма оселями.
Тож, перед тим, як долучитися до переповідання міських легенд Запоріжжя [а до нашої невеликої компанії додалося ще зо два десятки бажаючих], ми занурилися в історію. Налаштувалися.
До того ж, зовнішнє оздоблення міської бібліотеки на Гоголя та інтер’єри зсередині, де бібліотечні облаштунки плавно перетікають у музейні, теж додало відповідності заходу.
Камерна вистава «Переповідаки» театру-лабораторії VIE перетворила фрагменти історії міста та об’єкти архітектури Запоріжжя на дієві особи. В руках Андрія Лятуринського та Ксенії Бойченко оживали Тарасова груша та Запорізький дуб, козацька чайка та чайка звичайна, Устя та Степан, що загубили одне одного на березі Дніпра, а потім знайшлися в трамваї… Диміли заводи й поставав Дніпрогес, ріс будинок з ліфтом – перегукуючись із експонатами Музею архітектури.
Про що писали козаки…
Хто намалював ромашку для коханої дівчини на одній з башт міста…
Коли в Запоріжжі побудували перший будинок з ліфтом…
І навіть – дізнатися, що в голові у гітлера? [мабуть, те саме, що й у путіна]
Найбільше вразила глядачів поява гігантського сома, який потрапив у виставу з газетної «качки» тридцятирічної давнини, за якою чудовисько навіть когось з’їло…
На виставі від такої трагедії нас вберіг Андрій Лятуринський.
І разом з Ксенією Бойченко цими вихідними, 11 та 12 січня, вони двічі врятували усіх глядачів від суму та безнадії воєнної зими – своїми жартами та сміхом.
“Така подія та ще у такому місці – вперше у моєму житті”, – зізналася наша подруга, яку ми вмовили піти на виставу в музей.
І зібралася прийти ще.
Наразі на виставу не мали можливості потрапити всі бажаючі. Бо камерна вистава відбувається в одному із невеликих залів музею.
Чекаємо на повернення «Переповідак» до Музею Архітектури Запоріжжя.
А на музейну екскурсію можна завітати щосуботи о 12.00, записавшись або на сторінці у Фейбуці, або за телефоном +38(050)424-20-54
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
