Молодший лейтенант Микола Мироненко (позивний Мирон) загинув при виконанні бойового завдання біля села Роботине Пологівського району Запорізької області.
Це сталося 21 червня 2024 року і тепер Мирону навіки – 24 роки, навіки він залишився молодим і усміхненим, яким його знали рідні та друзі, яким його запам’ятали бойові побратими.
Як уточнює Меморіал героїв, Микола народився в селі Олександропіль Дніпропетровської області. Навчався в Національному університеті «Одеська політехніка». З 2019 року служив за контрактом у Національній гвардії України: був старшим офіцером бойової групи окремого загону спеціального призначення «Омега».
З першого дня повномасштабної війни, зазначає petropavlivka.city, Мирон в складі груп спеціального призначення виконував бойові завдання на території Донецької, Луганської, Харківської та Запорізької областей. За відгуками побратимів, людей із такою відвагою і мужністю ще потрібно пошукати: Мирон нічого не боявся – ні в житті, ні в бою. Особливо складно було на Запоріжжі, в районі села Работине, де точилися (і зараз точаться) важкі бої. Там група Мирона потрапила в оточення, але він, не втрачаючи самовладання, вивів її до своїх, знищивши при цьому чимало окупантів.
За час служби спецпризначенець Мирон був відзначений такими нагородами: «Ветеран війни», «За доблесну службу», «За відвагу», орденом «За мужність» ІІІ ступеня, відомчою відзнакою «Вогнепальна зброя», відзнакою Президента «За оборону України», відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Срібний Хрест».
Поховали офіцера в рідному селі. У нього залишились мама, сестра та брат.
*
Фото: petropavlivka.city
