Минулої подорожі до Ліону наша невеличка запорізька компанія [історик Валерій Стойчев та пані Люби Рубан, яка вперше побачила французьку гілку своєї української родини] – відвідала Музей братів Люм’єр.
Кінематограф є пристрастю пані Анни Остапець, української француженки, двоюрідної сестри Любові Рубан [знайшли вони одна одну завдяки пошуку, стаття про який була опублікована в нашій газеті]…
А нині Анна запросила мене відвідати один з кіноклубів, який працює при Університеті Lumière та музеї братів Люм’єр. Це три кінотеатри Cinémas Lumière. Bellecour [показує кіноновинки] та Terreaux [спеціалізується на документалістиці] та Fourmi, які підтримують цікавість публіки Ліону до авторського кіно.
Кожен має свій напрямок. Для Lumière Fourmi, яким опікується Флавіан Пунсет, асистент директора Інституту Lumière, – це артхаусне кіно.
Тематику та програму – зазвичай чотири фільми на місяць, готує пан Флавіан, а глядачі, обравши фільм за своїм смаком, долучаються до обговорення…
Тож, клуб Lumière Fourmi має багато спільного із запорізьким кіноклубом «Сходження» – принаймні, як двоюрідний брат.
Хіба що деякі фільми неможливо було побачити у Запоріжжі за радянських часів – як-от величний німий «Метрополіс» Фріца Ланга [створений у 1927-му], який ми подивилися 24 жовтня. Біографії сценаристки та деяких акторів забарвлені стосунками із нацистами. Та настрій фатальної індустріалізації й захоплених пропагандою народних мас дуже споріднює цей майже тригодинний фільм із соціалістичним будівництвом у Запоріжжі у 1930-ті.
Добре знаючи цю історію із родинних оповідок, а також історію кінематографу [отримала освіту в Університеті Lumière, дипломна робота за творчістю Олександра Довженка], Анна Остапець передала кіноклубу «Сходження» у Запоріжжя колекцію фільмів братів Люм’єр.
До речі, перший фільм братів – «Вихід робітників з фабрики Люм’єр» [1895, тривалістю усього 42 секунди!] – щороку отримує нову версію. Бажаючі приєднатися до зйомок реєструються, й приєднуються до масовки у відомих всьому світу збережених декораціях. Анна Остапець мала нагоду це зробити.
А також вона сподівається, що у клубі Lumière Fourmi вони разом із паном Флавіаном організують ретроспективу фільмів Олександра Довженка для французької авдиторії. А у Запоріжжі матимуть можливість передивится класику німого кіно Луї та Огюста Люм’єрів.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
