На Запорізькому напрямку, як і на інших ділянках фронту, «пропадають безвісти», а точніше, просто гинуть чимало рашистів, чию смерть потім не завжди вдається довести родичам:у 2024 році кожне четверте звернення до російського суду з проханням визнати людину померлою або зниклою безвісти стосувалося саме військовослужбовців.
Повідомивши про це, журналісти РІА-Мелітополь розповіли дуже показову історію рашистського майора:
командир мотострілецького батальйону роти «Шторм», він зустрів свій кінець 5 червня 2023 року в боях під селом Левадним, що у Запорізькій області (це Мелітопольський напрямок). За офіційною версією, він наказав своїм підлеглим утримувати рубежі на чужій землі, за що посмертно отримав звання героя росії. Разом з 9 окупантами майор сховався в бліндажі, який був знищений прямим попаданням танкового снаряда. Незважаючи на звання героя та епічні розповіді про подвиги, тіло майора так і залишилося лежати на українській землі – його не забирали. Дружині майора довелося оббивати пороги суду, щоб офіційно визнати його загиблим. Навіть військова прокуратура заступилася за вдову, подавши позов до районного суду. Після довгих розглядів суд нарешті визнав очевидне: майор загинув поблизу Левадного «під час виконання обов’язків військової служби». Хоча, здавалося б, які можуть бути обов’язки військової служби за сотні кілометрів від кордонів рф?
Як наголошує РІА, цей випадок наочно демонструє, що навіть сім’ям високопоставлених офіцерів доводиться проходити через бюрократичне пекло, щоб довести очевидне. Так і живуть росіяни: одні гинуть на чужій землі, інші судяться, щоб їхня загибель була офіційно визнана. І все це під гаслами про «велику місію» і «захист вітчизни».
*
Фото: ria-m.tv/ua
