Виставку до свого ювілею Григорій Прокопович Мацегора думав готувати сам. Він і йшов до неї все життя. Та, на жаль, експозиція, відкрита до 90-річчя у Запорізькому обласному художньому музеї, стала посмертною. 
Восьмого вересня Григорію Мацегорі мало б виповнитися дев’яносто.
Побачивши його рік тому, що не швидко, та впевнено йшов у своїх справах, зраділи його самостійності… Знову запланували зустріч…
Та вона трапилась вже на виставці – через роботи, через спогади.
Посеред картин, які й були надані родиною Григорія Прокоповича – донька Тетяна, син Тарас, онука Алла – згадували, яким він був. Творча складова залишилася в родині – принаймні донька та середній син Михайло, що живе у Харкові, причетні до мистецтва. А про сильний характер та величезну працездатність Мацегори знають і колеги, й музейники.
Майже тридцять персональних виставок мав Григорій Мацегора. Його роботи зберігаються в українських музеях та приватних колекціях, представлені вони й за кордоном, зокрема у постійній еспозиції в канадському Торонто.
Експозиція «Пісні рідної землі» сформована так, яким бачив українське село на рідній Слобожанщині блакитноокий світлоголовий хлопчик Гриша.
Тому, мабуть Володимир Гордійченко, теж сільського походження митець, який кожного музейного дня буває біля своєї експозиції, коментує, що так його односельці вже не виглядають…
А це погляд з минулого, із дитинства Григорія Мацегори. Де вічна, як любов, мати дивиться лагідними очима, де ватянка та грубі чоботи – спогад про суворий побут, де поруч війна – ще Друга світова, на який тато й голову склав…
Неповторне слобожанське село, яскраве, щире, кохане…
Завітайте у музей, у п’ятницю, суботу та неділю з 10.00 до 16.00. Виставка триватиме до кінця вересня.
Також можна побачити макети історичних суден Володимира Гордійченка та ретроспективу художніх робіт Геннадія Мінаєва.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
