Суспільне Культура розповідає про те, чому саме цей день тепер є найважливішим у державі й чому ми могли святкувати незалежність у липні.
Депутати Верховної Ради Української РСР 16 липня 1990 року ухвалили Декларацію про державний суверенітет. Вона проголошувала право України безпосередньо створювати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими та торговельними представництвами.
Декларація визнавала самостійність ще радянської республіки у питаннях науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
Водночас того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада ухвалила Постанову “Про День проголошення незалежності України”:
17 березня 1991 року в УРСР провели референдум і республіканське опитування про те, чи згодні громадяни, щоб Україна лишалася у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про державний суверенітет України. Позитивно відповіли 80 % опитаних.
І вже 18 червня 1991 року до Кодексу законів про працю Української РСР, який визначає і державні свята, внесли запис: “16 липня — День незалежності України” (статті 73).
Тож першу свою річницю незалежності Україна відзначила 16 липня 1991 року — ще фактично у складі срср.
Шлях до 24 серпня
Однак через місяць після першого святкування стався Серпневий путч — спроба позбавити влади президента СРСР Михайла Горбачова і повернути колишній державний лад.
Тож 24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради України 346 депутатів проголосували за ухвалення Акту проголошення незалежності України. Документ проголошував створення самостійної Української держави. Текст акту складався з 93 слів, був набраний на друкарській машинці та вміщався на одному папірці.
Щоб легітимізувати нову державу та завадити генпрокурору радянського союзу оголосити це рішення незаконним, Верховна Рада вирішила провести 1 грудня 1991 року всеукраїнський референдум щодо проголошення незалежності України.
На референдум винесли одне запитання: “Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?”
У голосуванні взяли участь 31 891 742 людини — 84,18 % населення України. З них 90,32 % (28 804 071 людина) проголосували за.
І вже 20 лютого 1992 року Верховна Рада ухвалила нову постанову “Про День незалежності України”:
“1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України. 2. Постанову ВР УРСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність”.
Після цього дату державного свята замінили й у Кодексі законів про працю. Від 1992 року День незалежності України щороку відзначаємо 24 серпня.
- Чернетку Акту проголошення незалежності написали вранці 23 серпня 1991-го Леонтій Сандуляк та Левко Лук’яненко у звичайному шкільному зошиті. Для документа обрали термін “акт”, бо слово “закон” видавалось надто буденним і натякало на багаторазову дію.
- На історичному документі про державний суверенітет України депутати залишали написи: “Слава Україні”, “Ще не вмерла і не вмре”, “Від сьогодні — будьмо”.
Зі спогадів Левка Лук’яненка: “Необхідно написати такий законопроєкт, який би проголошував незалежність країни і в якому не буде дискусійних положень. Його треба ухвалити без обговорення. Бо якщо почнеться дискусія, то все затягнеться. За один день не ухвалимо. А потім — вихідні. У комуністів пройде страх. І нам не вдасться проголосити незалежність”.
- Після завершення позачергового засідання 24 серпня біля трибуни депутати виконали гімн Українських Січових стрільців. Пісню відразу підхопили мітингувальники, які зібралися на вулиці.
- Тоді ж до зали внесли синьо-жовтий прапор — за пропозицією В’ячеслава Чорновола. З ним український народ стояв на барикадах біля російського Білого дому (так часом називають будинок уряду РФ у Москві). Пізніше прапор підняли над куполом парламенту.
- Польща і Канада стали першими державами, які визнали незалежність України.
- У перші тижні після референдуму незалежність також визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль, Швейцарія. Після того, як до цього списку 25 грудня приєдналися США, одна за одною Україну почали визнавати й інші впливові держави. До кінця січня 1992 року перелік налічував більше ніж 90 держав світу, зокрема всі країни НАТО і ЄС.
- 8 грудня 1991 року в державній мисливській резиденції Вискулі в Біловезькій пущі (Білорусь) лідери України, Росії та Білорусі підписали угоду про те, що Союз “як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування”. Своїми підписами Леонід Кравчук, Борис Єльцин і Станіслав Шушкевич скасували договір про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
- Перший військовий парад з нагоди Дня Незалежності України провели 24 серпня 1994 року. Його приймали начальник Київського округу Іван Біжан та міністр оборони Віталій Радецький.
- День Незалежності України святкують і за кордоном. Представники української діаспори проводять акції, мітинги, флешмоби, концерти. А після повномасштабного російського вторгнення святкові заходи стали поєднуватися з акціями підтримки України та ЗСУ.
https://suspilne.media/culture/557279-comu-den-nezaleznosti-vazlivij-dla-koznogo-ukrainca-istoria-svata/
