Чотири роки тому вперше розцвіла юкка – одна з трьох – у квітнику біля під’їзду запорізької поетки Вікторії Сироватко.
Біля пані Вікторії квітне усе, до чого вона докладає руки: і на подвір’ї, і на підвіконні.
А садочок гарно виглядає і поруч, і згори.
І у поезії:
Нам бути вічними не вдасться,
Але, допоки ми живі,
Тримають нас гормони щастя,
Що розчинились у крові.
Наприклад, вони є тут, у Поетичних майстернях.
https://maysterni.com/user.php?id=2828&t=1&sf=1#32640_%20%D0%91%D0%A3%D0%9A%D0%95%D0%A2
І часто з’являються на сторінці пані Вікторії у Фейсбуці, https://www.facebook.com/victory.sur
Виплекані, як квіти.
Інеса АТАМАНЧУК за матеріалами відкритих Інтернет-джерел
