Цього року вродили абрикоси, вперше за декілька «безабрикосових» років. І це неочікуване багатство таке, що хазяйки вже домовляються, хто у кого відро чи ящик золотавого багатства візьме.
На Хортиці під особливо врожайними деревами засипані плодами стежки. Абрикосками ласують равлики. Чи їдять птахи? Не бачили.
Абрикоски здебільшого мілкі – здичавілі.
На Вінничині такі плоди називали «мурелями». Виходить, так воно і є. Є така назва!
Слово «абрикос» прийшло до нас з арабської мови, через посередництво голландської, французької, іспанської та португальської мов. В арабській воно звучало приблизно так: al barqōk. В арабську воно прийшло з латини, де мало вигляд praecox (praecoquus) та означало «скороспілий».
Слова «бебрики», «бобрики» та «зельопухи» вживаються щодо зелених, недостиглих, абрикосів та частіше дітьми.
«Дичка», «морелі», «жерделі» стосуються здебільшого маленьких плодів.
Словом «морелі» можуть назвати не тільки абрикоси, а ще і сливи, яблука, черешні та вишні.
Слово «жерделя» має турецьке походження: zerdali – це один із сортів дрібних абрикосів. Походить від перського zardālu: «золотий плід». Zard – це «золотий».
Інеса АТАМАНЧУК за матеріалами відкритих Інтернет-джерел, фото авторки
