“Щаслива, що на мій вірш написана пісня! Дякую Люцині Хворост за її мелодію і голос!” – написала запорізька поетка Вікторія Сироватко.
Як виникла пісня, розповіла Люцина Хворост: “Поетка Вікторія Сироватко надіслала мені добірку своїх віршів. …зміст здався дуже життєвим: за лаконічними словами – далека любовна історія, що завершилась розставанням, він і вона побудували своє нове життя зосібна, й от вони випадково натрапили одне на одного, призначили зустріч, щоб погомоніти про життя – чи навіть помовчати про життя, як у тексті…”
Пісня ця тає цікаву авторську географію: музика Люцини Хворост, слова Вікторії Сироватко.
Аранжування Валерія Чуйкова, Ганновер.
Звукозапис No Stress Studio – Варшава, звукорежисура Сергія Кудрякова, Ice-Records, Харків.
Та ось вона, пісня:
Заставка Лариса Вировець
Клуб «Апостроф», 2024
БОЖОЛЕ
І
Привітально торкнешся ти крис капелюха,
і кав’ярні тепло зніме з мене пальто.
Ми притишимо звуки, сповільнимо рухи:
цього вечора в нас не відніме ніхто.
R:
А хвилинки біжать, прудконогі і босі,
а година поважно, мов пані, іде.
За дверима кав’ярні лишилася осінь,
а у наших бокалах – вино молоде.
ІІ
Ми помовчимо вдвох… Бо про що говорити?
Всі слова – лиш обкладинки наших думок.
В нас дорослі уже ненароджені діти,
а вина у бокалі – останній ковток.
ІІІ
Наливає тепло в наші спогади осінь,
тільки душу не здатне зігріти воно.
І стоїть божоле, не пригублене й досі, –
молоде і ненаше осіннє вино.
