Полемікою щодо року заснування міста Мелітополя, ювілей якого планує гучно відзначати російська окупаційна влада, стала лекція у Запорізькому Туристичному інформаційному центрі [ТІЦ] минулого тижня.
У 1783 році територія, разом із півостровом Крим ввійшла до складу Російської імперії. 2 лютого 1784 року було створено Мелітопольський повіт, центром якого мало б стати місто Мелітополь.
Та через малу заселеність місцевості місто так і не було засноване. Довгий час повіт зовсім не мав центру, та у 1796-1797 роках повітовим містом був Токмак, а з 1801 року – Оріхів…
У 1814 році на місці аулу була заснована слобода Новоалександрівка. Про те, який рік вважати датою заснування Мелітополя, єдиної думки немає, наводяться різні роки між 1784 и 1814 роками. Та чому ж росіянам конче потрібна ця дата – 1784 рік?
Історик Валерій Стойчев у доповіді посилається на власні архівні дослідження щодо різних персоналій та населених пунктів Запорізького краю. І свого часу сумніви щодо наявності у XVIII сторіччі міста Мелітополя як такого розпочались із роботи над архівними документами початку XIX щодо селища Веселе нібито Мелітопольського повіту. “Повіт є, повітового міста немає поруч, – розповідав Валерій Стойчев. – Є документи щодо повітового міста Оріхів. Є Гуляйполе. А міста із грецькою назвою нема. Більш того, на місці Мелітополя існували поселення ще до заснування так званої Новоросії та ще до приєднання цих земель до Російської імперії. А виникнення міста там, де його не було – так званий подарунок для російської імператриці. Ніби вона заснувала на півдні України багато міст із грецькими назвами. Одеса на місці Хаджибею, Херсон замість Ольвії, Мелітополь… При цьому протягом двохсот років російські та радянські історики безуспішно намагалися знайти древнє античне місто Мелітополіс у гирлі річки Молочна біля ліману. Жодних залишків будь-якого античного поселення не було знайдено”.
Насправді це був прояв тогочасного «побєдобєсія» – приєднання нових земель за планом імператриці Єкатерини Другої. І одночасно із грабіжницьким приєднанням цих земель нищилось козацтво, потуралися козацькі вольності. Тривало витіснення корінного населення заради звільнення земель для нового населення.
Тож, щодо того, який рік вважати датою заснування Мелітополя, єдиної думки немає, тож називають різні роки в діапазоні між 1784 та 1814 роками. Перші населені пункти на місці Мелітополя [Кіз-Яр та Новоолександрівка] виникли у 1785-1814 роках. В 1842-му Новоолександрівка була переведена в розряд міст, призначена центром Мелітопольського повіту і перейменована в Мелітополь.
Підтвердження надуманого ювілею знаходимо і в недавній програмі «Лебедине озеро» на руїнах: як Росія МАРОДЕРИТЬ мистецтво?», https://youtu.be/Hy2mnmSDM_U, де український арткритик, публіцист, колумніст, куратор сучасного мистецтва, медіаменеджер Костянтин Дорошенко, впевнений, що “Якщо ми говоримо про так звану Новоросію, це конструкт російський імперський, тому що ці землі – це не була якась гола територія, яку прийшли і відновили, побудували там щось люди з півночі. Території Новоросії – це території Великого Степу – це території, які свого часу входили до складу Кримського ханства.
Це території, які постійно були у взаємодії з територіями України.
І те, що потім вони були колонізовані і там були побудовані якісь по-російськи названі міста, це не значить, що до того там нічого не було”.
Тож, ми маємо справу з окупантом, який мародерить не тільки мистецтво, а й нашу історію, намагаючись замінити вигідними собі вигаданими датами та досягненнями.
Створене на папері місто заради втіхи імператриці та ювілей цієї події, який збираються гучно святкувати нинішні окупанти [на тлі пограбованих наших музеїв] – тому підтвердження.
Інеса АТАМАНЧУК, фото зі сторінки ТІЦ
