Як знайти любов між двома світами та втримати її

Англійською назва п’єси звучить Between Worlds – «між світами». Сам же автор, француз Ерік-Еммануель Шмітт, поселив своїх героїв до Hôtel des deux mondes – «Готелю двох світів». Один світ реального життя, де людина – це рухливе тіло, сповнене беспечних бажань. Та другий світ, де невагома душа вже не має матеріального втілення. Що часто трапляється через людські земні небезпечні бажання.

Отель між світами населений тими, хто ще не повністю втратив зв’язок із землею. Там, у медичних закладах перебувають їхні тіла, лікарі намагаються втримати у них життя… “Вас можуть урятувати – і ліфт повезе вас униз, на Землю. А можуть і не впоратись – тоді ліфт повезе вас угору”, – говорить Доктор С. Це реалістична складова вистави «Готель двох світів». Та недарма ж автор дав п’єсі епіграф Франсуа Війона: “Ні в чому я не впевнений так, як у непевному”.

І непевне насичує реалізм дії кольорами почуттів.

Фізично вистава у театрі «СВіЯ» триває 80 хвилин. За цей час космічний ліфт увозить декількох постояльців [кого куди – залишається таємницею]. За хвилини концентрованого спілкування – від паніки до самозаспокоєння, від намагання вирватись до бажання залишатися – вони встигають розповісти про себе. Підсумовують, без суму, без жалю, скоріше, здивовано – своє життя. І підсумок той виглядає так лаконічно, що починаєш розуміти, що головного, надважливого, в житті не багато. І саме про нього треба дбати щомиті. Бо ж… можна так і не дізнатися, як пахне волосся коханої.

Два постояльці нетривкого стану між життям на землі та на небі – Жульєн [Максим Кондратов] та Лора [Мирослава Поталова] – насмілилися полюбити.

Він – гульвіса, що не знав відмови у жінок. Вона – дівчина із хворим серцем. Її тут вже добре знають: у Готелі двох світів вона не вперше. Але кожного разу, провалившись у кому на землі, вона тут сяє таким переможним світлом, що змінює деякі правила потойбіччя. Та вона й на земля така сама.

І Жульєн раптом помічає, що коси Лори мають “запах щойно скошеної трави та аромат груші”.

І тоді вони гарячково, щоби не втратити один одного, намагаються знайти та запам’ятати свій таємний код. Як пізнати одне одного на землі?

Лора. Подивись мені в очі.

Жульєн. Бачу зелені й фіалкові прожилки.

Лора. Скільки?

Жульєн. Не знаю… гадаю, більше тисячі…

Лора. Якщо нарахуєш менше тисячі, знай – то не я…

І за цим обміном дивним чином проминає та мить, в яку Жульєна мав би забрати ліфт. Таке трапляється, пояснює Доктор Смерть [Орися Процик] – там, на землі він мало не вийшов із коми і тому мало не зник із готелю на межі світів…

І під сяйвом цієї любові відбувається щось поза правилами Готелю двох світів. Один із затримавшихся тут постояльців, Маг у майже безсловесній змові із Доктором С. передає своє серце Лорі. І там, на землі, на операційному столі, донорське серце рятує її від смерті. А Жульєн, відчувши силу Лориного кохання, вже не зможе померти, він повернеться на землю. Він знайде Лору.

Завдяки п’єсі Ерік-Еммануель Шмітта, світ наш земний набуває цілісності та більш міцних і логічних зв’язків із Всесвітом. [Таке трапляється іноді і на землі. Та ми ж не здатні на логічні пояснення, коли хтось рідний поруч перебуває у комі].

Всі ми плакали на цій виставі, непомітно, щоб не завадити безперерній лінії народження та зміцнення почуття. Та воно проростало, ширшало, скроплене цими дорослими сльозами.

Бо вкотре ми відчували щастя, що у нас, поруч, є такий театр, в якому повністю оновлюється втомлене від болю серце.

Кожен герой вистави – Янголи [Тетяна Бондаренко, Поліна Новікова, Поліна Сиротенко], що несуть свої покрови легкою ходою, і іконописний Маг [це дебют Григорія Крохмаля], і темпераментна пані президент Дельбек [цю ексцентричну роль грають чоловіки, принаймні у Кам’янському театрі це Анатолій Вертій, а тут – Вікторія Кондратова!], Марі Мартен [ніжна Ольга Костян], кожен актор – це виплекана роками роботи і любові неповторна коштовність. Окраса – театральній спільноті всієї України.

Виставу оновлено [прем’єра відбулася у 2021 році, та деякий час її не було можливості грати, не вистачало акторів, – сказала директорка театру «СВіЯ», режисерка вистави Світлана Ємець].

І це додає вагомості роботі пані Світлани Ємець та її колег – Юліани Пилипець, Світлані Дудник, Андрію Ємцю.