В Об’єднанні родичів політв’язнів Кремля зафіксували безліч випадків викрадень та незаконного утримання в полоні запорожців. Людмила Никитенко, яку російські загарбники 27 вересня 2022 року депортували з окупованої частини Запорізької області – одна з них. Її історію розповіли документатори Об’єднання у соцмережах.
5 вересня 2022 року до будинку Людмили у селі Олександрівка під’їхав мікроавтобус. До оселі зайшли семеро озброєних чоловіків. Серед них виділявся один, який носив руду бороду і був схожий на чеченця. Обшукали будинок, особливо прискіпливо – кімнату доньки Христини. Дівчина виїхала за межі країни в перший день війни. Людмила часто спілкувалась із нею, розповідала їй новини з окупації, обговорювала присутність у селі військ рф.
Під час обшуку російські військові вилучили паспорти Людмили та її чоловіка, дозволили їй надягти спортивний костюм і куртку, а потім запхали до мікроавтобуса. Дорогою жінка здогадалась, що її везуть до СІЗО Мелітополя.
В СІЗО щодня о шостій ранку вмикали депресивну музику та шансон. Часто грав гімн росії. За 22 дні полону двічі видавали армійські пайки.
«Моїй співкамерниці рідні передали мило, яким ми мили голову. На 13 день полону мені знадобилися гігієнічні прокладки. Я сказала про це охоронцю, а він запевнив, що передасть кому треба. Мені й справді їх принесли, але через три доби. Тоді ж видали один рулон туалетного паперу, зубну щітку та пасту», – розповіла Людмила.
Після першого допиту Людмилі дали аркуш і сказали писати все, що знає. Вона написала, що без умислу розповідала своїй дитині й знайомим, які виїхали з окупації, новини про колаборантів, техніку та приїзди до села мародерів із «днр».
27 вересня зранку Людмилі одягли мішок на голову, посадили в машину і рушили в бік Запоріжжя. Заявили, що везуть на розстріл. За Мелітополем зізнались, що у Василівці її депортують в Україну.
Під час однієї з зупинок Людмилу передали іншим військовим, які довезли її до останнього блокпосту, поставили біля російського триколору і наказали промовити «слава росії».
«Я відмовилась, – додає Людмила. – Зачитали, що мене видворяють за те, що ніби я заважаю новій владі встановлювати порядки та перешкоджаю проведенню референдуму. Я рушила, а за спиною почула: «З пихою пішла! Нумо їй кинемо гранату».
Людмила подолала пішки близько 50 кілометрів сірою зоною, щоб дістатись першого українського блокпоста.
*
Фото: Об’єднання родичів політв’язнів Кремля
