Цей лист – під рубрикою «Що допомагає бердянцям триматися», оприлюднив сьогодні, 24 лютого 2024 року, телеграм-канал БердянсЬк Сьогодні.
Читаємо разом:
«Цього дня, який став для всіх українців символом найстрашнішого кошмару, я хочу сказати, що ми, ті, хто живе два роки в окупації, пережили багато з того, що нікому не побажаєш пережити.
З іншого боку, люди на підконтрольній Україні території можуть сказати, що на наші дома не летять бомби. Це так, але ми живемо в постійній напрузі та страху, які анітрохи не краще за страх обстрілів. Коли від кожного дзвінка у двері кров холоне в жилах і гарячково починаєш думати, що й куди ховати, бо за тобою можуть прийти тільки тому, що ти українець і відданий Україні…
І все ж хочу сказати, що, коли настає страх і розпач, я думаю про наших воїнів – про тих, хто перебуває на передовій і б’ється за нашу свободу. Я думаю, що у кожного з нас є близька (або просто знайома людина, яка там знаходиться), я схиляюся перед кожним із них, я вірю в них і ця віра допомагає пережити кошмар окупації».