У нинішніх випробуваннях не маю розчарувань у людях, які залишаються поруч у місті. Навіть такі знайомства, яким вже пару десятків років, після тривалої перерви у спілкуванні [яким насиченим та цікавим було наше життя, навіть відносно мирне до лютого 2022-го!], – повертають тобі людину-однодумця, із однаковим баченням подій у світі…
Тож, зазирнувши до куточку майстра, обладнаного у магазині медичної техніки, разом із наданою консультацією щодо тонометра, глюкометра та практики її використання, отримавши ревізію родинних апаратів… знайшла чи не рідну людину. За допомогу Богдан Маковський отримав подяку від волонтера, відомого у Запоріжжі як Василій Василій. І розписану юними художниками коробку – такий вигляд отримують військові трофеї.
І ще – за своїм волонтерським досвідом часто маю справи із ВПО. Богдан бере до уваги обставини, в яких опинились вимушені переселенці.
Інеса АТАМАНЧУК, фото авторки
