Доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри загальної та прикладної екології і зоології Запорізького національного університету Олександр Рильський та його колеги представили обґрунтоване бачення змін екології великого регіону України після підриву Каховської ГЕС.
Матеріал представлений на http://1news.zp.ua/
“У ніч на 6 червня російські окупаційні війська цілеспрямовано підірвали греблю Каховської ГЕС і перетворили друге за величиною в Україні водосховище у пустелю площею понад 2,2 тисяч квадратних метрів.
З того часу науковці вже змогли зробити свої експертні висновки щодо того, чи варто після перемоги знову відбудовувати греблю у Новій Каховці і заповнювати Каховське водосховище.
На думку фахівців, сучасні технології, наукові розробки та можливості будівництва дозволяють по-новому поглянути на можливість відбудови Каховського гідровузла. Щоб забезпечити зрошення, судноплавство та виробництво енергетики сьогодні немає необхідності безповоротно затоплювати величезні площі.
Супутниковий знімок Каховського водосховища від 5 та 20 червня
Фото: ESA / Copernicus Sentinel / Sentinel-2 L2A
“Для збереження судноплавства та зрошення греблю Каховської ГЕС потрібно відновити, але зовсім по-іншому. За 70 років людство отримало технології, які дозволяють не затоплювати територію рівну площі Бельгії. Наприклад, Кушугумський залив – це площа Люксембурга. Хоча тамтешня глибина в середньому – півтора метри, тільки по ямах було до 3-4 метрів. Тепер можна зовсім по іншому збудувати цю систему і провести науковий експеримент. Щоб дізнатися, як окремі локальні ділянки Великого Лугу будуть відновлюватися,
– розповів під час круглого столу «Трагедія Каховської ГЕС: події та наслідки» доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри загальної та прикладної екології і зоології Запорізького національного університету Олександр Рильський. – Територію Великого Лугу біля правого берега вздовж від нашого Біленького до Новоронцовки Херсонської області та біля лівого від Малокатеринівки до Благовіщенки Запорізької області можна відновити, збудувавши гідротехнічні споруди”. Про це йдеться у статті «Знищення Каховського моря: які наслідки російського екоциду для Запоріжжя та області».
Через підрив Каховської ГЕС річка Конка, що була під Каховським водосховищем, як підводна течія, виділилась в своє історичне русло. На знімках з супутника від 5-13 червня видно наскільки далеко відійшла вода від берега в районі окупованого міста Кам’янка-Дніпровська
Фото: TVIS Company, LLC
Науковці переконані, що території осушеного Каховського водосховища, нові екосистеми, які вже сьогодні створюються, можна розвивати на основі новітніх технологій на принципах сталого розвитку та циркулярної зеленої економіки.
“На сьогодні в Європі існує тенденція поступового спущення водосховищ і формування в них природних ландшафтів. На сьогодні такий досвід є, наприклад, у Нідерландах та Бельгії. Виникалє природне питання. Який на сьогодні сенс зберігати частину гідротехнічних споруд, побутованих у 20 столітті? На сьогодні у Херсонській області з урахуванням наших знань та можливостей цілком реально побудувати ефективні природньо-господарські комплекси без того, щоб відновлювати Каховську гідроелектростанцію та водосховище, – поділився під час вебінару «Проблема утилізації та переробки відходів від руйнувань» професор кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська Академія», експерт Кримськотатарського ресурсного центру Євген Хлобистов. – Уряд вже прийняв рішення про відбудову Каховської ГЕС. Як на мене, достатньо швидко і без обговорень в експертному середовищі. Хочу підкреслити: коли проектували Каховський гідровузол, йшлося не про добробут України, як держави, а як частину іншої держави, якої вже не існує понад 30 років. Відтак було і відповідне планування. Створення Каховського водосховища – один з компонентів так званого «Сталінського плану перетворення природи», яке задовольняло певні енергетичні, технічні та логістичні потреби станом на 1949 рік. У 2023 році доцільність цієї гідротехнічної споруди є не актуальною. Сьогодні сільське господарство і всі життєзабезпечуючі системи можуть функціонувати на основі сучасних моделей технологій без створення штучних водосховищ. Ми бачимо це на прикладі країн з пустельним кліматом, наприклад, Саудівської Аравії та Ізраїля”.
Підсумовуючи, фахівці переконані, що створення нового гідротехнічного комплексу має відбуватися за участі активного громадського і експертного середовища, щоб реалізувати цей проєкт максимально ефективно і безпечно для навколишнього довкілля.
