Переселенка з Енергодара Ольга Шульга, яка знайшла прихисток у Чернігові, розповіла місцевим журналістам про роботу на вже окупованій Запорізькій АЕС та про виїзд із захопленого міста.
Ну, а насамперед, журналісти, які поспілкувалися з Ольгою, відзначили, що вона пече хліб, в’яже шкарпетки, балаклави, плете маскувальні сітки, бере участь у благодійних ярмарках та мріє швидше повернутись додому.
А дім її – на тимчасово окупованій ворогом частині Запорізької області: адже раніше Ольга працювала на Запорізькій атомній електростанції та жила в Енергодарі.
– Там уже була влада рашистів. Все – під автоматами, їх повно по станції було. Ще до літа того року можна було якось працювати, а потім ставало все важче і важче. Навіть серед робочого дня були прильоти по станції від них. Щоб залякати персонал, – поділилася спогадами переселенка.
Першого вересня минулого року окупанти почали обстрілювати саме місто, тому Ольга разом з родиною виїхали з Енергодару. Спочатку переїхали до Хмельницького. Але з житлом там виявилось дуже складно. Тому вирішили приїхати до Чернігова, де живе тітка Ольги.
– Коли вже переїхали – побачили перший прапор український вже біля Запоріжжя, то, як то кажуть, – видихнули і відразу стало легше. А на окупованій території ти себе почував як десь в якійсь закритій зоні, де не можна було нічого лишнього сказати на вулиці. Вільно ти міг спілкуватися тільки у своїй квартирі, де тебе ніхто не чує, – розповіла Ольга.
Від початку нинішнього року ситуація в Енергодарі стала ще гіршою. Аби виїхати з окупованого міста треба долати велику відстань. Тепер маршрут на вільну територію пролягає через Колотилівку або ж Європу, і варто заплатити в середньому 500 доларів з однієї людини. Українських грошей і товарів в місті вже немає.
– Хто залишився там – це не є люди, які предали Україну, – особливо наголосила Ольга. – В них свої на те причини. Можливо, батьки старенькі, які не можуть виїхати; немає транспорту свого. На своєму транспорті це легше зробити. Або немає грошей, щоб заплатити.
