Три сили підштовхують регіон до того, щоб стати сировинною суперсилою цього століття. Зелений перехід збільшує попит на метали та мінерали, які є у великій кількості в Латинській Америці, – повідомляє ресурс Останній капіталіст.
Регіон уже постачає більше третини світової міді, яка використовується в електропроводці та вітряних турбінах, і половину срібла, яке є компонентом сонячних панелей. Її родюча земля виробляє достатньо зерна, тварин, кави та цукру, щоб допомогти прогодувати зростаюче населення світу. Геополітична напруженість між США та Китаєм робить привабливим інвестування у відносно нейтральний регіон.
21 з 33-х країн Латинської Америки отримують більше половини своїх доходів від експорту ресурсів. Вони експортують мінерали та продукти харчування, а не енергію, яка домінує лише у Венесуелі та Колумбії. Надмірна залежність від експорту ресурсів часто є проблемою, але цього разу це може означати більше можливостей.
Попит на «зелену» технологію, ймовірно, буде більш стійким, ніж бум нафти, вугілля та сталі 2000-х років. Енергетичний перехід є глобальним і вимагає інвестицій протягом десятиліть.
Латинська Америка містить величезні поклади найважливіших мінералів і металів для «зеленого переходу». Чилі та Перу зберігають 30 відсотків світових запасів міді. У Латинській Америці міститься майже 60 відсотків розвіданих запасів літію. У Болівії є олово, яке використовується в електричних компонентах. У Бразилії є графіт, ще один акумуляторний метал, а також ймовірні подальші відкриття, оскільки досліджено лише 30% надр Бразилії.
Метали часто легше видобувати в Латинській Америці, ніж деінде. Отримувати літій шляхом випаровування дешевше, ніж бурити його з гірських порід, як це роблять в Австралії та Китаї. Магнітні рідкоземельні метали Бразилії лежать близько до поверхні. Латинська Америка потребує набагато кращих доріг і портів, але її інфраструктура не така погана, як у багатьох видобувних регіонах Африки та частини Азії.
Видобуток і переробка корисних копалин є енергоємними. Але багато країн Латинської Америки можуть використовувати для цього дешеву екологічну електроенергію. На відновлювані джерела енергії в Бразилії припадає 45 відсотків споживання енергії, що є одним із найвищих показників у світі, а інфраструктура для передачі цієї чистої енергії зростає. Чилі прагне виробляти найдешевший зелений водень до 2030 року завдяки своїй береговій лінії протяжністю 6500 км, сонячній півночі та вітряному півдню.
Навіть у нафтовій сфері Латинська Америка несподівано може отримати вигоду. У 2010-х роках у регіоні було знайдено рекордні 60 млрд барелів цього ресурсу. Відтоді було виявлено ще 10 млрд. Разом Аргентина, Бразилія, Гаяна та Мексика могли б видобувати 11 мільйонів барелів на день до 2030 року [як Саудівська Аравія у 2022 році].
Латинська Америка є найбільшим у світі чистим експортером продовольства завдяки величезним площам сільськогосподарських угідь і відносно невеликій кількості населення. Протягом 10 років чистий експорт зросте на 17 відсотків і досягне 100 млрд доларів.
Закон США «Про зниження інфляції» передбачає, що з 2027 року 80 відсотків вартості найважливіших корисних копалин, які використовуються у акумуляторах електромобілів, повинні видобуватися або перероблятися в США або в країнах, з якими вони мають угоду про вільну торгівлю. Чилі, Перу та Мексика цьому контексті є дуже перспективними.
Щоб реалізувати проєкти у вищезгаданих сферах потрбні знані інвестиції, які вже робить Китай та деякі західні компанії. Натомість негативний вплив на екологію часто обурює місцевих, що змушує владу блокувати деякі проєкти. Втім найбільшою проблемою є політична нестабільність. Риторика ультралівих та ультраправих, а також збільшення податків, не сприяють так потрібній юридичній визначеності.
Якщо Латинська Америка не вирішить ці проблеми, то в значній мірі не реалізує свій потенціал. Натомість Заходу треба усіма силами боротися за регіон, бо якщо у ньому буде домінувати Китай, то неможливо буде досягнути ресурсної незалежності у ключових сферах.
