На фото робота Інни Алещенко-Березняк
У Запорізькому обласному художньому музеї демонструється виставка запорізьких митців “Незламна кульбаба”. Ця подія важлива не лише у тому, що 24 автори після досить тривалої перерви змогли показати широкому загалу близько 100 своїх робіт, виконаних у різних жанрах і стилях. А й тому, що вона стала довгоочікуваним продовженням традиції спілкування митців між собою і з мистецтвознавцями.
Про цілющість спільної праці
Кожен із нас сьогодні важко переживає війну. Емоційні гойдалки хитають нас від розпачу до надії, від сліз до радощів, коли ми чуємо про успіхи наших захисників…
Як розповіла директорка музею Інга Янкович, після початку широкомасштабного вторгнення співробітники майже рік перебували у морально не дуже впевненому стані.
“Ми не знали, як жити далі. Але коли наприкінці минулого року я особисто остаточно зрозуміла, що війна ще довго не закінчиться і не можна просто сидіти й чекати наступу, контрнаступу, остаточної перемоги – подивилася на своїх співробітників, на себе, роззирнулася довкола і зрозуміла, що нам потрібно працювати. Аби музеологам було радісно ходити на роботу, готувати й відкривати виставки, а людям щоб було куди піти відпочити душею, опинитися хоч ненадовго в осередку краси і затишку”.
І з кінця січня художній музей відновив демонстраційну діяльність – майже кожного місяця тут відкривалася нова виставка. А до Міжнародного дня музеїв, який святкується у травні, мистецтвознавці вирішили подарувати невеличке свято і митцям, запросивши їх на одноденний пленер.
Тендітна квітка з жагою до життя
Нагадаємо, що з 2016 по 2018 рік музей організовував кількаденні Всеукраїнські мистецькі пленери під назвою “Запорізький пейзаж”. Вони відбувалися за підтримки Департаменту культури і туризму Запорізької облдержадміністрації. Але потім прийшов COVID-19, фінансування культури було “урізане”, а пандемію змінила повномасштабна війна.
Проте цьогоріч музеологи, які на собі відчули цілющу силу спільної праці, організували зустріч митців, які разом вийшли на природу і створили багато яскравих і в буквальному сенсі життєдайних робіт.
“Ми вирішили запросити на пленер тих художників, які зараз живуть у Запоріжжі, – розповідає Інга Янкович. – Які залишилися на своїй землі, не дивлячись ні на які негаразди. Переживають обстріли, а вранці знаходять у собі сили брати до рук пензлі чи олівці і малювати”.
“Нам було важливо дати їм можливість висловитися, – додає кураторка виставки Ольга Дворна.– І ми дуже добре поспілкувалися, дружно посиділи поруч, надихаючись головним художником – природою. Після цього я пообіцяла митцям…не дуже багато, бо на друковану продукцію (буклети тощо) грошей немає. Проте музей узяв зобов’язання зробити виставку. І у митців був цілий місяць для того, аби закінчити й оформити свої роботи”.
Тоді, на пленері, усіх дивним чином об’єднала сонячна кульбабка, яка рясно розквітла, навіть в асфальтових тріщинах біля музею. Вражаюча сила життя цієї квітки надихнула організаторів дати виставці назву “Незламна кульбаба”.
““Запорізький пейзаж” – це гарно, але ж сьогодні ми живемо в іншому світі, – розмірковує Інга Янкович. – А, як написала пані Ольга в анотації до виставки, кульбаба – дивовижна квітка, яка одним своїм виглядом піднімає настрій, хоч у жовтій сукенці, хоч у вигляді пухнастої білої кульки. У нашому розумінні кульбабка – це символ сили духу, продовження роду, символ Перемоги. Але водночас це і дуже ніжна, тендітна квітка. Зовсім як душі наших художників. Тому і вирішили назвати виставку “Незламна кульбаба”.
Для картин-символів потрібен час. Зараз згадуємо і мріємо
Музеологи на пленері не ставили перед художниками якихось конкретних завдань. І на виставці виявилося, що роботи несуть більше позитиву, ніж негативу.
Інга Янкович порівнює представлені твори з тими, які створювалися під час другої світової війни. Що було намальовано у 1942-1943 роках? Невеличкі портрети друзів, маленькі натюрморти, ескізи, начерки. Великі роботи прийдуть потім.
Так само і зараз. “Пройде час, і ми побачимо у майбутніх творах художників печатку війни… А зараз настрій дуже позитивний”.
“Що може сьогодні митця надихнути? – міркує Ольга Дворна. – Найперше, природа довкола нас, яка додає сили. Можливо, тому ми бачимо так багато натюрмортів і пейзажів, якими людина себе заспокоює і хоче заспокоїти інших.
Запорізькі художники говорять про те, на що ми щиро сподіваємося і про що мріємо. А мріємо ми про перемогу і спокійне мирне життя. Тому в експозиції є не тільки картини, створені безпосередньо на пленері. Є твори, написані значно раніше… Це спогади наших досвідчених митців про можливості подорожувати, бачити інші міста і чарівні місця нашої України. Які обов’язково повернуться! Тому ці роботи дуже доречні”.
Спогади про цікаві подорожі Україною є в роботах Миколи Йолопа. Крим повертається до нас у більш ранніх пленерних роботах Владислава Баранника, які напоєні морським повітрям і свіжими фарбами.
Кого музеологи “витягли” з майстерень
Виставка “Незламна кульбаба” стала гарним приводом для музеологів “витягнути” до виставкової зали твори митців, які не люблять публічності і тихенько працюють у своїх майстернях. Один із них – універсальний художник Юрій Душин. Він може створити усе – і акварель неймовірну, і олійне полотно “божевільне”, і велику картину, і “почеркушку”. До речі, саме Юрій Душин, хоч і замкнений, але дуже дуже емоційний, і замалював свої сьогоднішні думки у стрімких оригінальних начерках.
Приємно було побачити насичені фарбами запорізькі пейзажі, написані Петром і Павлом Добрєвими. Щемливу природу околиць нашого міста, відтворену Антоном Шеретовим і Вадимом Мітковим. А також досить великий розділ експозиції з натюрмортами, пейзажами, портретними композиціями подружжя Ольги і Анатолія Кіргеєвих. Обоє мають цього року ювілей, та ще не наважилися на персоналку. Тож “Незламна кульбаба” надала їм гарний майданчик. Чудові ж ляльки-мотанки, створені їхньою донькою Оксаною Кіргеєвою, стали додатковою окрасою виставки.
Культурний фронт говорить різними словами
Безпосередньо сьогоденню, вибухам у Запоріжжі і трагедії Маріуполя присвячені сюжетні картини Валерія Марченка. Але й вони просякнуті більше звитягою, ніж важкими роздумами.
Олександр Жолудь та Євген Прокоф’єв звертаються до козацької тематики, яка додає впевненості та мужності містянам.
Відомий графік Юрій Калашніков створив міські пейзажі старого Олександрівська. Його роботи, як завжди, закохують у себе витонченістю почуттів, бездоганним володінням авторською технікою (туш, перо, олівець). А старовина хоч трошки гамує гнів художника, у якого для загарбників іншого пристойного слова, ніж “козли”, немає.
Більшість митців лікують свої та наші душі єднанням з природою На виставці багато чудових квіткових композицій. Це твори Анатолія Івченка, Миколи Шиверського, Ольги Дараган, Тетяни Височіної, Ульяни Белнакіти, Миколи Боровика, Ольги Хар’якової, Олени Сауріної, Інни Алещенко-Березняк, а також виконані у техніці цифрової графіки квіти Наталі Луценко.
“Мистецтво не зобов’язане висловлюватися прямими словами, але воно зобов’язане говорити, – вважає кураторка виставки Ольга Дворна. – Ми дуже раді, що воно не мовчить у складних умовах”.
Виставку “Незламна кульбаба” можна побачити до 20 серпня. В її інтер’єрі відбудуться і майстер-класи митців, чиї роботи представлені на виставці. Слідкуйте за оголошеннями на сторінці музею в соцмережі Фейсбук, а також в «Афіші» «МИГа».
Музей працює у п’ятницю, суботу та неділю з 10:00 до 16:00
Вартість вхідного квитка 25 грн.
Адреса: вул. Незалежної України 76-Б, тел. 0671688733
Приємних зустрічей з “Незламною кульбабою”!
Ганна ЧУПРИНА, фото авторки
