Із січня минулого року тримають оборону і виконують різні бойові завдання на Запорізькому напрямку, зокрема, і бійці Дніпропетровської 108 окремої бригади тероборони ЗСУ. Нещодавно бригада відзначила своє п’ятиріччя. За цей період сили ТрО пережили серйозні зміни, випробування та реорганізацію, особливо після початку повномасштабної війни.
Тероборонівці 108 бригади розповіли запорізьким журналістам про свій бойовий досвід, а також про принципи формування та виховання особового складу в умовах активних бойових дій.
ТрО теж виконує бойові задачі та підсилює регулярну армію
Перш за все, як пояснив начштабу і перший заступник командира бригади підполковник Олексій Телегін, треба добре розуміти, що територіальна оборона – це окремий рід сил у складі ЗСУ, який так само як Десантно-штуромові війська та Сили спеціальних операцій підпорядкований Головнокомандувачу Збройних сил України. Ключова функція ТрО – підсилення регулярної армії в певному регіоні. Але підписати контракт на службу в ТрО на добровільних засадах може практично будь-який українець. Є лише обмеження за віком – від 18 до 60 років.
Підрозділи територіальної оборони з’явилися в усіх регіонах країни. Зокрема, 108 бригада ТрО була створена в Дніпропетровській області в липні 2018-го.
Із січня і до середини лютого 2022 року, вже після ухвалення Закону України «Про основи національного спротиву», бригада розгорнулася у військове формування з повністю сформованим управлінням усіх підрозділів. А 24 лютого, з перших годин вторгнення військ рф, розпочалося доукомплектування особового складу відповідно до штатного розкладу воєнного часу.
Спочатку 108 бригада ТрО була задіяна на обороні Дніпропетровської області, а вже з квітня 2022 р. частину підрозділів перевели на Донецький напрямок, на кордон із Запорізькою областю.
Одне з перших бойових завдань бійців бригади було в районі сіл Времівка – Велика Новосілка, де ворог сконцентрував основні зусилля, щоб взяти в оточення донецьке угруповання сил ЗСУ.
– І саме стійкість бійців нашої бригади дала змогу надійно прикрити донецьке угруповання військ з півдня, що унеможливило їхнє оточення ворогом, – зазначає начштабу. – Вузол оборони тоді очолював нинішній командир нашої бригади полковник Дмитро Герасименко. Під його командуванням українські захисники змогли зайняти панівні висоти та унеможливили подальший наступ ворога…
«Наша мета була – відтягнути на себе сили ворога»
Командир роти лейтенант Дмитро Головенькін прийшов у ТрО добровольцем, як і більшість його побратимів. Бойового досвіду до цього не мав – за професією був інженером-будівельником і захоплювався бойовими єдиноборствами, що стало в пригоді у воєнних умовах. Бойове хрещення пройшов на одному з найгарячіших напрямків – Донецькому.
– Пам’ятаю, як на початку квітня 2022 року наша бригада вийшла на захист стратегічно важливого селища Велика Новосілка, – згадує лейтенант. – Ми за будь-яких обставин мали утримати цей населений пункт, оскільки цим напрямком просувалися великі сили супротивника. Звичайно, було непросто.
Більшість наших бійців тоді ще не мали бойового досвіду і дуже хвилювалися. Але події розвивалися так стрімко, що хвилювання якось відразу відійшло на задній план. Пам’ятаю, що на самому початку, коли ми тільки приїхали до Великих Новосілок, якраз проводили евакуацію місцевого населення. Росіяни нещадно обстрілювали село, “гради” гатили прямо по цивільних. Серед них було багато поранених і вбитих. Ми теж допомагали з евакуацією. І вже тоді зрозуміли справжню суть російських військових – вони не шкодують нікого і прицільно вбивають мирне населення, будь то старі люди, жінки, або діти. Це народжувало не страх, а ненависть до ворога, надавало нам сили, сміливості та додаткову мотивацію будь-якими способами знищувати загарбників.
Дмитро також розповів про участь у рейді на Маріуполь. Кожен підрозділ отримав своє бойове завдання – на певних ділянках блискавично вклинитися вглиб оборони супротивника і спробувати просунутися ближче до Маріуполя. Головна мета – відтягнути на себе сили ворога, щоб дати можливість нашим морським піхотинцям, яких росіяни взяли в кільце, прорвати оточення і возз’єднатися з бійцями “Азова”, захисниками Маріуполя. І це багато в чому вдалося. Частина морпіхів змогли вийти з оточення і з’єднатися з азовцями. І потім вони ще понад місяць утримували оборону на “Азовсталі” і захищали цивільних, які теж там ховалися.
До листопада 2022 року 108-а бригада виконувала бойові завдання на Донецькому напрямку. У цей же період, 29 вересня, за вагомі заслуги у відбитті агресії російських окупантів, вона отримала свій бойовий прапор.
На початку листопада після важких боїв бригада була виведена з бойових позицій для відновлення та доукомплектування. Частина бійців, які вже проявили себе в бойових умовах, зазначає підполковник Олексій Телегін, перейшли до третьої штурмової бригади, яка пізніше взяла участь у контрнаступі на Бахмутському напрямку.
Після відведення бригади з передової бійці не лише відновлювали сили, а й проходили додаткове навчання. А за місяць, уже в грудні, бригада знову повернулася на передові позиції і стала виконувати бойові завдання вже на Запорізькому напрямку – в райні Оріхова.
Важко в навчанні – легко в бою
За словами головного сержанта військової частини Григорія Безродного з позивним “дядя Гриша”, запорукою впевнених і злагоджених дій у бою багато в чому є добра підготовка особового складу. А за цим стоїть постійне навчання.
Сам Григорій Безродний – ветеран АТО. У складі 25 штурмової бригади в бойових діях брав участь із 2014 року (до цього займався будівельним бізнесом). Дійшов до Дебальцевого, був поранений. Потім – тривала реабілітація. У 2019 році повернувся на службу, у 2020-му звільнився в запас і зайнявся бізнесом. Але через деякий час знову пішов служити – уже в ТрО.
Згідно уставу, головний сержант є радником командира з усіх питань, що стосуються рядового і сержантського складу. Саме він відповідає за рівень індивідуальної підготовки та морально-психологічного стану бійців, за організацію своєчасного і ефективного виконання завдань, визначених командиром.
– У нас є багато бійців, яким уже за п’ятдесят, і які прийшли в тероборону, не маючи жодного бойового досвіду – зброї в руках не тримали, – каже головний сержант. – Це люди найрізноманітніших мирних професій. Тому всього доводилося вчитися вже на місці. До слова, у нашому батальйоні найбільше служить бійців, які до війни жили в Гуляйполі. Деякі вже встигли втратити все – будинок, майно, близьких. Мотивація бити ворога в них величезна, а от навичок і знань не вистачає. Усе це приходить із досвідом. Кажуть, що статут Збройних сил написаний кров’ю солдатів. Це так. І в тих книжках з ведення сучасного бою, які напишуть після нашої Перемоги, кожна літера теж буде написана кров’ю наших побратимів. Тому я намагаюся передати солдатам усі знання та навички, які є в мене. Вчимося і на полі бою, і на тренувальних полігонах. У нас є два таких. Але й сам я теж вчуся по ходу справи. Це процес безперервний. Тим більше, що наша армія зараз поступово переходить на НАТОвські стандарти.
Одне з основних завдань – навчити бійця володіти будь-якими видами озброєння, які є не тільки в нас, а й в “орків”. У бою від цього може залежати життя.
Бійці 108 бригади, крім особистої зброї, відмінно володіють різними видами озброєння, зокрема виробництва США і Європи, а також тим, із яким воюють окупанти (наприклад, російський автомат АК-12 – їх часто забирають на полі бою).
В арсеналі – великокаліберні кулемети різної модифікації, включно з трофейними російськими “Утесами”; міномети тощо.
Не варто забувати, що сили тероборони – це, по суті, “легка піхота”, в них немає важкої техніки, тільки та, що захопили у ворога. І таких прикладів чимало.
Так, бійці бригади захопили трофейний БМП. Потрібно лише гармату трохи підрихтувати, і буде відмінно бити по своїх колишніх “господарях”.
Особлива гордість підрозділу – саморобна система реактивного залпового вогню “Партизан”. Найперша установка була зроблена за допомогою захопленого в бою ворожого “Граду”. Його розібрали і спорудили вже свої міні-гради на базі звичайного пікапа. Велика частина снарядів для цих міні-градів теж затрофеєна. Влучними пострілами їх повертають ворогу.
Війна кожного швидко «проявляє»
Як уже зазначалося, в тероборону приходять люди різного віку і професій. І, звісно, різного ступеня підготовки. З перших днів складно передбачити, як вони поводитимуться на службі, тим паче в бойових умовах. Але війна всіх “проявляє” дуже швидко. Начальник служби зв’язків з громадськістю бригади полковник Руслан Ткачук розповів про один примітний випадок.
До бригади прийшов хлопець – записуватися в ТрО. Худий, блідий і якийсь уже зовсім “не бойовий”. До того ж не мав ніякої військової підготовки. Його додому відправили – іди, мовляв, подумай. Ти і в тилу можеш бути корисним… За день він знову з’явився і сказав, що добре подумав і прийняв остаточне рішення – бути на передовій, воювати з ворогом. І вже за короткий час проявив себе, як чудовий боєць. Виявилося, що хлопець володіє сталевим характером, непохитною волею і міцною силою духу. Зараз він уже командир штурмового взводу.
Але є в бригаді, що називається, і природжені воїни. Один із них – замкомбата майор із позивним “Наварра”.
Він бував у “гарячих точках”, брав участь у миротворчій місії в Африці. Тож у бригаду прийшов уже підготовленим бійцем. Володіє всіма видами зброї та техніки, прийомами рукопашного бою тощо. За словами побратимів, сам він вважає, що оскільки ТрО – це легка піхота, без важкого озброєння, то бійці мають бути підготовлені не гірше за спецпризначенців.
Саме так він і навчає своїх бійців. А ще ходить у диверсійні рейди. Це коли невелика група проникає в тил ворога, “робить бавовну” і миттю повертається.
Колосальним авторитетом і повагою у всього особового складу – рядового, сержантського та офіцерського – користується командир бригади полковник Дмитро Герасименко, професійний військовий. Родом він з-під Оріхова, і в Запоріжжі його добре знають. Ще з 2014 року, коли він після п’ятирічної перерви (2009-го пішов у запас) повернувся на військову службу – спершу комроти 23-го батальйону територіальної оборони “Хортиця”, створеного з мешканців Запоріжжя та області, а з 2016-го – командиром цього ж 23-го окремого механізованого батальйону, але вже у складі 56-ї мотопіхотної Маріупольської бригади сухопутних військ ЗСУ.
Після початку повномасштабної війни Дмитро Герасименко, якого солдати позаочі люблячи називають “Дім Дімич”, також проявив себе як талановитий організатор оборони на Запорізькому напрямку.
Він входив до штабу оборони Запоріжжя і завдяки тому, що чудово знав місцевість, зміг оперативно визначити, за якими напрямками ворог зможе просуватися, а за якими ні. У результаті було грамотно побудовано систему захисних інженерно-фортифікаційних споруд.
У вересні минулого року полковника Герасименка призначено командиром 108 бригади тероборони. І знову його військовий досвід, а також знання території, кожної річки і пагорба, допомогли швидко й чітко організувати оборону на ввіреній бригаді ділянці.
За мужність, високий професіоналізм та особистий внесок у справу захисту України Дмитра Герасименка відзначено державними нагородами – орденом «За мужність» III ступеня та орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня.
Ворог неодмінно буде розбитий!
За словами Олексія Телегіна, на сьогодні ті завдання, які були поставлені перед бригадою, виконані. Перед початком контрнаступу тероборонівцям довелося відволікати увагу ворога, імітувати наступ на їхній ділянці. Таким чином вдалося відтягнути на себе ворожий резерв. І це дозволило основним силам ЗСУ доволі успішно розпочати контрнаступ на Запорізькому напрямку.
А тим часом бійці 108 бригади ТрО продовжують утримувати свої позиції і навіть потроху просуваються вперед. Вони не сумніваються, що ворог неодмінно буде розбитий, і всі наші міста та села рано чи пізно будуть деокуповані. Зокрема й рідне село полковника Герасименка, яке поки що перебуває в “сірій зоні”, під Оріховим.
Світлана ШКАРУПА,
фото авторки та з архіву 108-ой бригади ТрО
*Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів
