Екзамени кафедри театрального мистецтва – емоційно напружена подія, що відбувається цими днями у корпусі №8 Запорізького Національного університету [колишньому будинку культури імені Дроб’язко].
«Вій». «За двома зайцями». «Мауглі» – три вистави за два дні. На сцені юнаки та юнки, цьогорічні випускники кафедри театрального мистецтва факультету соціальної педагогіки та психології ЗНУ, студенти, які ще мають щастя навчатися…
Аж, раптом, на диванчику у фоє – качечка, загорнута у м’яку підстілку. Не реквізит. Не киця. Дика качечка, яка уважно дивиться: хто хоче присісти поруч? хто бігає у справах цього екзаменаційного дня?..
Хазяйка пташечки, Людмила – поруч, неподалік, на вахті, і по роботі, і як рідна людина.
Рік тому, у травні, – розповілі вона мені, – знайшлося це пташеня, ще вкрите пухом, у кущах поруч водойми у Дубовці, де гуляли з родиною. Мабуть, ворона впустила здобиі… Бо качечка із перебитим хребтом та вивернутою лапкою ледь дихала. Але ж дихала! Забрали додому. І Людмила виростила ручну у всіх сенсах пташку. Годують мілкою рибкою та кормом для домашніх качок – купуютьна бащарі. Качечка не ходить. Та все розуміє та по-качиному гелгоче. Любить хазяйку так, що поруч із нею і вдома. і на роботі.
– Я вже пропонувала Кості, – каже Людмила з посміхом, – візьми її до якоїсь вистави!
Костя – це насправді дуже серйозна людина. Костянтин Сергійович Кузьмін. Педагог. Режисер усіх трьох екзаменаційних вистав, а насправді – фанат театру! Ми ще розповімо про створену ним подію…
А ось качечка із вивернутою навіки лапкою, біля якої сидить хлопчик, та зо всіх сил тримається. щоб не вхопити її на ручки, а вона стиха позирає на нього та на хазяйку – це якесь диво людяності та розуміння.
– Як її звете? – питаю Людмилу.
– Курка! – сміється вона. – Бо коли її миєш в душі, вона тріпоче крильцями як смішна мокра курка!
І додає:
– Ми знайшли її в такий час, коли в голові не вкладалось, що з нами трапилось таке лихо, війна… І, знаєте, так її полюбили, що іноді не знаємо, хто кого тоді врятував…
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора
