До початку війни бойова медикиня із позивним “Квітка” довгий час працювала машиністом млина на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, вирішила йти до лав ЗСУ добровольцем, але її діти були проти і мати не змогла їх покинути, адже була для них єдиною надією та опорою.
Проте, довгий час триматись осторонь не вийшло, тож, 7 листопада вона приєдналась до Дніпропетровської бригади ТРО як бойовий медик.
“Дуже важко було залишити своїх дітей та зрештою вони все зрозуміли й підтримали мене у цьому непростому рішенні.
Адже хлопцям-захисникам моя допомога потрібна більше”, – каже Квітка.
Тож, як безстрашна пані отримала такий мелодійний позивний?
“Коли я тільки прибула до батальйону, ніхто не ставився до мене, як до солдата, але згодом, усі зрозуміли, що це моє покликання”, – розповідає вона.
Добра душа й золоті руки допомогли Квітці отримати повагу хлопців і вони прийняли її до свого бойового братерства.
І тепер вона є для бійців наче квітка папороті, яку, за повір’ям, може побачити лише обраний.
А обраним став її рідний батальйон.
Історію відважної жінки розповіли на сторінці Дніпропетровської окремої бригади територіальної оборони.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Слово правди – наша зброя”
