Досвід, який отримали учасники майстер-класу у Запорізькій дитячий художній школі напередодні Великодня – не забудеться.
Писачок та затемнений озокеритом віск, свічечки, щоб його розплавити, фарби, які вишикувались по порядку, а особливо – велика свічка, над якою майстер розкривав, як диво якесь, створені учасниками малюнки – все це стало зрозумілішим та рідним.
Майстер-клас для дорослих провів голова Запорізького осередку Національної Спілки майстрів народного мистецтва Сергій Москаленко та Олена Москаленко.
“Сергій не тільки консультував та надавав професійні поради, а й поділився своїми багатими спостереженнями про особливості розвитку писанкарства у різних регіонах України. Оздоблення яєць виконували в техніці «крапанки » та з використанням рослинного і тваринного орнаментів. На столах у виконавців горіли свічки, вони наповнювали класні кімнати запахом ладану та створювали атмосферу певного магічного дійства. Багато хто з учасників розпису признався, що вперше тримає в руках писачок для розпису та долучається до українського традиційного писанкарства. Орнамент кожний виконавець для свого розпису вибирав самостійно. Успішний результат засвоєння азів писанкарства приємно вразив початківців, а творче спілкування із знавцями народного мистецтва значно додало всім позитивних емоцій. Учасники вдячні за цінну науку та сподіваються на подальші зустрічі, завдячуючи яким можливе більш широке та глибоке засвоєння і розповсюдження народних традицій. Зберігаємо ж та збагачуємо й надалі українське традиційне мистецтво – духовний спадок предків!” – впевнена викладачка та мистецтвознавиця ЗДХШ Людмила Давиденко.
Емоційна та майже непомітна професійна підтримка Олени Москаленко надавала впевненості у роботі. Мами учнів художньої школи мали причетність до малярської справи, тож, спостерігати їхню роботу було дуже цікаво. Та навіть вони не завжди передбачали, якою буде писаночка, як засяє барвами та як розгорнеться сюжет.
Олександр Жолудь, заступник директора художньої школи, член Національної Спілки художників України та викладач скульптури, зазирнувши до майстерні, похвалив, посміхнувшись, писанку із дубовим листочком. Бо ж – жолудь.
І розповів історію, як навчаючись у Львівському училищі прикладного мистецтва імені І.Труша, зробив писаночку із ліком Мадонни Літта та подарував своїй мамі. І як любила та пишалася цією роботою сина матуся художника… І як сумувала, коли писанка розбилася у чиїхось непевних руках.
Та крихке мистецтво писанкарства живе стільки століть… І дає стільки можливостей осмислення традиції та новітніх пошуків, щирих проявів любові, збереження в сім’ї навичок та зразків дитячої та дорослої творчості, що навіть згадка про цю історію надихає до нових та нових експериментів.
І чаклунство, коли біля вогню свічки в обережних руках майства розгортається маленький всесвіт великодньої писанки, запам’ятали усі вдячні учасники майстер-класу.
Буде продовдження, і у родині, і біля майстра, і як традиція.
Інеса АТАМАНЧУК, фото Миколи БАРИШЕВА
