Ця черешня, яка росте у нас у дворі, має своє прізвище. Вона – Скворцова. І ось чому:
у зв’язку з тим, що ця черешня росла-росла і доросла до четвертого поверху, ягоди на ній, коли вони дозріють, їдять… тільки шпаки. Хтось їм повідомляє, що врожай черешні дозрів, і вони злітаються до нас у двір з усієї округи, мабуть. І ласують на вершині дерева вдосталь. Дуже смачною черешнею блідо-червоно-жовтого кольору.
Що черешня смачна, знаємо від тих, кому таки вдавалося дотягнутися жо ягід. Пощастило в цьому плані тим, хто живе на третьому поверсі: до них черешня свої черешні прямо на балкон доставляє.
Ну, а я сьогодні, 17 квітня, вирішив уявити, як виглядатиме жменя черешні на прізвище Скворцова.
Дуже симпатично, проте)
До речі, якось на шпаків на черешні затіяв полювання чийсь чорний кошеня. Птахи з ним зв’язуватися не стали – полетіли, а кошеня стало… з’їжджати гілкою, на якій повисло. А внизу – металевий паркан. Це я з вікна роздивився. А мисливець паркан не бачить. І продовжує сповзати. І в якийсь момент… полетів униз. І впав… мені в руки: я встиг з дому вибігти, щоб підхопити верхолаза невдаху.
Ну, посварив його трохи, а він тільки муркотів і жмурився своїми жовтими, як два крихітні сонечка, очима.
Володимир ШАК