Фотовиставка у Запорізькій обласній універсальній бібліотеці трапилась невипадково. Запросити молодого колегу запропонував історик та професійний фотограф Володимир Лініков. До організації долучилась бібліотекар Олена Савкіна, познайомилась із Ігорем Гур’євим та підготувала цю подію.
Фотовиставка, відкрита у фоє першого поверху бібліотеки, називається «Рік боротьби за свободу» – фото подій 2022-го та початок 2023 року. Кожна – свідоцтво та доказ злочинів збройних сил рф проти мирних мешканців наших міст та сіл. Кожна фотографія – це бажання не мовчати, а сказати та показати світу – ми не згодні! До нас пришли злодії, і ми їх ненавидимо.
Ми хочемо жити так, як жили!
Фотожурналіст Ігор Гур’єв працює у запорізькому «Порталі Акцент». І час від часу приїздить до рідного Оріхова – на маршрутці, з волонтерами чи знайомими, або із місцевим головою. Ігор робить фоторепортажі про життя людей, які не хочуть покидати свої домівки, і не зважаючи на відсутність світла, води та газу намагаються підтримувати життєздатність рідного міста. Та перебувають у постійній небезпеці. “Якщо працює ворожа авіація, будинок перетворюється все перетворюється на порох, зноситься фундамент. Якщо артилерія – ще може щось вціліти”, – говорить Ігор.
Для виставки автор відібрав 30 робіт. Та розповів про кілька світлин, які йому найбільш дорогі.
Ось центр міста, місце зустрічей, тут завжди кипіло життя. Нині люди зносять сюди уламки ворожої зброї, залишки «прильотів».
Ось фото з промислової зони Оріхова – «зоряне небо».
Ігор робив знімки на місці прильотів ворожих ракет у Запоріжжі, Вільнянську, фотографував наслідки ворожих обстрілів у селі Новоданилівка на Оріхівшині, яке вже рік знаходиться за три кілометри від лінії фронту.
Побував із коллегами-журналістами у будинку, який продірявила ракета. І був здивований – на внутрішній стіні висіла мішень. Буде ворогу відповідь!
Мама Ігоря, Олена Миколаївна, 25-й рік працює вчителькою в оріхівському опорному закладі загальної середньої освіти «Сузір’я». Радіє, що син знайшов улюблену справу – мріяв бути журналістом і став ним, згодом захопився фотографією.
Син, представляючи маму, сказав, що вважає, що мама кращий за нього журналіст.
– Я завжди його підтримувала! – говорить Олена Миколаївна. – Пишаюся тим, що у нього є своя думка, що він любить свою державу, що розповідає про своє місто, яке ми всі дуже любимо. Ми знову там будемо працювати і жити, це наша найбільша мрія.
До речі, Олена Миколаївна в рідному місті буває частіше, ніж Ігор.
– Сказала собі – якщо не буду їздити, то будинок, який будував мій батько, образиться на мене. У мене у мене немає планів тут залишатися, є плани їхати додому, до Оріхова, навіть якщо там буде дуже складно.
Там наш дім. Де, навіть не маючи зайвих грошей, завжди можна було відсвяткувати день народження. Йти вулицею та вітатися із кожним.Ї
Їздить Олена з таксою, вона для неї талісман. В Оріхові годує тварин – сміється, що коли виїхали у квітні минулого року, залишалось троє котів, нині їх чи не десять.
На відкриття виставки зібралось багато оріхівців, підтримати хлопця, якого знають змалечку, та разом і сльози від побаченого легші, і радість – сильніша.
Заступниця директора з навчально-виховної роботи КЗ «Опорний заклад загальної середньої освіти «Сузір’я» Аліна Карпій згадала шкільні роки Ігоря.
– У 2014 році ми виїхали з-під Маріуполя, – розповіла Аліна Миколаївна. – Свій будинок залишили військовим, а самі приїхали в Оріхів. Я прийшла працювати в школу, яку закінчував Ігор. Це хлопець, який був патріотом в усьому. Одного разу вони не прийшли на урок – а у нашій школі це неможливо, не прогулював ніхто! – тому що на майдані зносили пам’ятник Леніну, радянському диктатору.
Поки не виїхали з Оріхова, ми підтримували, годували наших військових. Під час обстрілів було дуже страшно. А зараз навіть не страшно. Вертаюсь додому і знаю, що знову буду жити там.
Співробітниця бібліотеки про Оріхів: “У цьому місті мій батько зустрів мою маму майже 60 років тому!”
– Оріхів зараз – фортеця, яка підтримує нас, – сказав Ігор. – Сумно, що маємо такий привид для фотовиставки .Та сподіваюсь, що цей рік загартував нас настільки, що наступний, 2023-й, стане переможним.
Треба, щоб війна закінчилася, і всі, хто вчиняв ці злочини – а на кожній фотографії злочин проти людства – щоб вони всі отримали співрозмірне покарання.
– І хай наступна виставка Ігоря буде про щасливе відновлене місто Оріхів, – так про надії кожного сказала Лена Савкіна. .
Інеса АТАМАНЧУК, фото автора
Виставка триватиме до 21 березня.
За скріном, представленимна виставці, можно зробити донат для допомоги нашим захисникам.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту “Слово правди – наша зброя”
