Від початку повномасштабної війни в Україні “Лікарі без кордонів” (MSF) активно працюють у Запоріжжі та Дніпрі. Ці два регіони першими прийняли велику кількість вимушених переселенців із Маріуполя, Бердянська, Мелітополя та інших населених пунктів, які нині перебувають поза контролем українського уряду.
За даними українських посадовців, у Запоріжжі проживає близько 100 тисяч внутрішньо переміщених осіб. На Дніпропетровщині таких – близько 300 тисяч.
Координатор проєкту MSF у Дніпрі та Запоріжжі Жиль Гранклеман приїхав працювали в Україну з Франції.
Розповідає, що його команди від травня провели вже понад вісім тисяч консультацій з неінфекційних хвороб у цих регіонах і забезпечили пацієнтів ліками.
“Ми бачимо, що найбільше медичної допомоги потребують пацієнти, які живуть із хронічними неінфекційними захворюваннями.
Такими, як хвороби опорно-рухового апарату, дихальних шляхів, серцево-судинної системи.
Це люди, які покинули свої домівки і, скоріше за все, вони ще довго переїжджатимуть із місця на місце в пошуках безпечного і комфортного прихистку.
Щоб зберегти здоров`я, ці люди змушені приймати ліки на постійній основі, але в дорозі їх дістати складно”, – каже Жиль Гранклеман.
Також команди MSF відвідали вже понад 80 прихистків, де тимчасово проживають літні люди та родини з дітьми.
“Серед іншого, наша мета – допомогти прихисткам підготуватися до зими.
“Лікарі без кордонів” забезпечують центри для переселенців предметами першої необхідності: гігієнічними наборами, памперсами для немовлят, медичними товарами, а також допомагають із ремонтом приміщень”, – зазначає Гранклеман.
Нині працюють три мобільні клініки “Лікарів без кордонів” у Дніпрі та дві у Запоріжжі.
Також “Лікарі без кордонів” працюють у 36 прихистках на Запоріжжі і у 46 шелтерах у Дніпрі.
Медбрат “Лікарів без кордонів” (MSF) Станіслав Крамський працює в команді мобільної клініки в Запоріжжі.
Він розповідає, що одна мобільна бригада “Лікарів без кордонів” в Запоріжжі складається з п’яти фахівців.
Це психолог, лікар, медбрат/медсетра, соціальний працівник і водій.
MSF в межах цього проєкту надає первинну медичну допомогу ВПО, забезпечує підтримку їхнього психологічного здоров`я, надає безоплатно ліки.
Більшість внутрішньо переміщених осіб, також і діти, страждають на стрес і мають психологічні проблеми через війну.
Станіслав Крамський розповідає, що після тривалого перебування під обстрілами дівчинка відчуває тривогу, їй важко сконцентруватися, вона поводиться нервово і боїться людей. Вона також боялася і лікарів, навіть відмовлялася, щоб терапевт прослухав її легені і оглянув горло та ніс.
Мама та старша сестра наполягли.
Дівчинку проконсультували і виписали необхідні ліки.
Також запропонували родині звернулися до психолога MSF, який приймає пацієнтів в цьому ж шелтері Запоріжжя.
“Спостерігаючи за дітьми війни, можу розділити їх на дві категорії. Перша – це діти емоційно нестабільні, з ними важко спілкуватися і їм важко догодити.
І друга – це діти, які надто швидко стали дорослими. Очі дорослі, поведінка і мислення.
В цій родині старша сестра, якій приблизно десять років, поводиться на рівні з мамою, а молодшій потрібен догляд”, – каже Станіслав.
Часто, каже Станіслав, людям у прихистках важливо просто поговорити, медичний огляд може відходити на другий план.
“Пригадую одну бабусю в цьому шелтері Запоріжжя. У неї загострилася гіпертонічна хвороба. Я попросив, щоб вона регулярно міряла тиск і записувала дані у блокнот. Подарував їй свій особистий записник. Вона пообіцяла.
Наступного разу ми приїжджаємо, кличу бабасю на прийом. Кажу, покажіть блокнот. Вона показує і сміється – він порожній. Каже мені, що її здоров’я не на часі, мовляв, не до того зараз, війна…”, – розповідає Станіслав.
Медбрат “Лікарів без кордонів” Станіслав Крамський також розповідає про свою колегу – психологиню Марину. Вона у складі мобільної бригади приїздить до прихистків.
“Марина працює в окремому кабінеті — для психологічних консультацій. Дітей приймає разом з батьками, дорослих – окремо.
Я бачу, як жінки з дітьми тримаються попри складнощі. І ховають за посмішкою свій біль.
Марина допомагає пережити ці негативні емоції”, – розповідає Станіслав.
Станіслав каже, що психологиня MSF Марина також консультувала пацієнтів у великому хабі для переселенців у Запоріжжі.
До війни це був популярний виставково-концертний центр. А зараз там надають допомогу внутрішьно переміщеним особам.
Станіслав неодноразово спостерігав ці черги.
Комусь треба оформити певні документи та отримати консультацію, хтось прийшов за продуктами або речами першої необхідності.
А є серед них і такі, хто хоче просто поділитися своєю історією порятунку.
Вони шукають віри у певне майбутнє і хочуть навчитися будувати плани під час війни.
Координатор проєкту «Лікарів без кордонів» у Дніпрі та Запоріжжі Жиль Гранклеман розповідає, що за першою психологічною допомогою до спеціалістів MSF вже звернулося понад 1200 пацієнтів.
“Досить часто ми бачимо людей, яким 40-50 років, які багато працювали, відкладали гроші на придбання житла для своїх родин. А тепер на місці їхніх будинків – руїни, і під руїнами – всі родинні накопичення. Важко зрозуміти, наскільки складно зараз цим людям. Ми бачимо руйнування і як ці руйнування впливають на їхню психіку. Але поки це не станеться з вами, ви ніколи не дізнаєтесь, що у цих людей на серці”, – ділиться пан Жиль.
Часто, кажуть психологи «Лікарів без кордонів», такі люди тримаються сильними тільки поряд зі своїми дітьми й родинами. Але вони відчувають шок. Тому дуже важливо забезпечити пацієнтів затишним місцем, куди б вони могли прийти і висловити свої емоції з психологом. Спеціаліст вислухає і запропонує методи, як впоратися зі стресом, травмами і втратами.
Всередині організації працівники MSF, серед яких багато внутрішніх переселенців, також проходять тренінги з подолання стресу.
*Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації грантового проєкту з NDF. Погляди авторів необов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.